Объяснение:
Сучасний світ швидко змінюється, з кожним днем з'являються нові технології, а разом з ними зростають можливості кожної людини. Раніше люди турбувалися за листи котрий відправили до свого родича, чи друга , а сьогодні не тне треба бігти через все місто, щоб розповісти другу цікаву історію, або чекати поки прийде письмова відповідь. Багато підлітків знаходять кращих друзів "онлайн". Через це гостро постає питання, віртуальний світ та віртуальні друзі чи реальність? Я вважаю, що кожна людина має право вирішувати, що для неї важливіше: гаджети чи реальне спілкування.
З одного боку, гаджети покращують та полегшують життя людини. Інтернет дає змогу людині, яка в реальному житті ніколи б першою не підійшла познайомитися, шанс знайти друзів та однодумців. Можна навіть сказати, що такий б знайомства - справжнє джерело та скарб для інтроверта. Наприклад, ми з моєю найкращою подругою познайомилися саме так. Ми з нею були дуже не впевненими у реальному житті, часто боялися спілкування з іншими людьми, але саме інтернет познайомив нас. Сьогодні ми не відчуваємо дискомфорту при спілкуванні в реальному світі. Я думаю, що саме інтернет допоміг нам стати більш впевненими, не хвилюватися з приводу спілкування з іншими людьми, однолітками.
Але з іншого боку, людина може звикнути спілкуватися з "ніками" та "аватарами". На сьогодні існує вже багато випадків так званої "інтернет-залежності", жертвами найчастіше стають підлітки з комплексами, які так легко приховати під час онлайн-спілкування. На мою думку, це лише ігнорування проблеми, а не її рішення, комплекси не зникають, а лише з часом тільки ростуть.
На питання: "Чи варто залишити онлайн-світ і спілкуватися лише в реальності?" я би відповіла: "Однозначно ні", але і жити все життя в інтернеті теж не порадила б. Де шукати друзів - особисте рішення кожного, впливати на яке ніхто не повинен; це право, яке мають всі люди і віднімати це право жодна людина не може. Життя з кожним днем прогресує, стає швидшим, з'являються нові технології, нові додатки для обміну інформацією в інтернеті. Аби користуватися плюсами сучасності, варто спробувати обидва спілкування та пошуку нових знайомств.
1. Варіант, який є закінченням визначення.
Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається…
Г) цитатою.
2. Рядок, де є непряма мова:
B) Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).
3. Рядок, у якому цитату записано правильно:
Б) «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.
4. Речення, яке відповідає схемі: «П», – а.
Б) «Ніщо так не красить людину, як натхнення», – подумала Ярославна (О. Гончар).
5. Речення, де правильно розставлено всі знаки при прямій мові:
Г) Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок).
6. Речення, у якому допущено помилку при заміні прямої мови непрямою:
B) Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.
7. Відповідність між поняттями та прикладами.
1) Пряма мова: Г.
Г) «Та чим же я вам досадив?» – Ягнятко, плачучи, питає (Л. Глібов).
2) Діалог: В.
В) – Добридень дідусю! – вітається хлопчик.
– Добридень, синку! – радіє дід. – Сідай, я
тебе яблучком почастую з медом (О. Іваненко).
3) Непряма мова: А.
А) Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався (М. Стельмах).
4) Цитата: Б.
Б) М. Рильський говорив, що «слово «вчитель» з давніх-давен користується великою шаною у народі».
8. Відповідність між схемами та реченнями
1) А: «П!»
Б) І голос сильний нам з гори, як грім, гримить: «Лупайте цю скалу!» (І. Франко)
2) «П!» – а.
Г) «Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла (Леся Українка).
3) «П, – а, – п?»
Д) «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов).
4) «П, – а. – П!»
B) «Мої друзі – вбогі бідолахи, – говорить Кармель. – От мої друзі!» (Марко Вовчок).
9. Відповідність між реченнями та розділовими знаками, пропущеними у них.
1) Кома:
В) «Я цієї пісні ніколи не чув(,) – сказав студентові Тарас. – Ви її всю знаєте?» (О. Іваненко)
2) Двокрапка:
Д) Зозуля прилетіла до чорного Дрозда, питає(:) «Що ти робиш?» (Г. Сковорода)
3) Лапки:
А) «Прощай, Самсоне! – крикнула зрадлива. – Ти думав, що для тебе я забуду родину?(») (Леся Українка)
4) Тире:
Б) «Чого ж тебе понесло в поле? Чого?» (–) допитувалась мати (С. Васильченко).
