Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.
Твір а. конана дойла «строката стрічка» входить до циклу творів про шерлока холмса, сищика надзвичайно талановитого і розумного. оповідання ведеться від імені доктора уотсона, одного шерлока холмса.… в один квітневого ранку будинок шерлока холмса відвідала якась дівчина, клієнтка. це була еллен стонер, головна героїня описуваних подій. міс стонер повідала холмсу, що живе в маєтку свого вітчима, містера ройлотта. колись у неї була сестра, але вона померла два роки тому за досить дивних обставин. перед трагічною подією дівчина часто чула вночі якийсь свист, а в ніч своєї смерті вона вибігла з кімнати з криком «строката стрічка» і впала замертво. причину її смерті з’ясувати так і не вдалося. тим часом мати дівчат заповіла їм певний стан, з тією умовою, що грошима може користуватися і її чоловік, містер ройлотт, але тільки до тих пір, поки дівчата не вийдуть заміж. незадовго до смерті загибла дівчина збиралася вийти заміж … міс стонер підозрює вітчима, але ніяких доказів проти нього немає. до шерлоку холмсу її те, що одного разу вночі, ночуючи в кімнаті своєї загиблої сестри, вона почула дивний свист, який колись був передвісником однієї вже смерті.шерлок холмс і доктор уотсон попрямували в маєтку містера ройлотта, і, поки він був у місті, обстежили всі кімнати. у кімнаті загиблої сестри, де через ремонт тепер жила міс стонер, було виявлено багато дивного. ліжко було пригвинчена до підлоги, щоб її неможливо було пересунути. над ліжком висів шнур для дзвінка — викликати слугу, але дзвінок не працював. поряд зі шнуром був отвір вентилятора, яке виходило чомусь не на вулицю, а в сусідню кімнату, де жив містер ройлотт. з розповіді еллен стонер було відомо, що містер ройллот колись жив у індії і привіз звідти павіана, пітонів і пантеру. багатьох здивувало те, що він палко захоплювався тваринами індії. у кімнаті самого містера ройлотта була виявлена батіг, залізний шафа-сейф для паперів і блюдце з молоком. кішок в будинку ніхто не тримав …шерлок холмс умовив молоду леді провести цю ніч не в домі, а в найближчій готелі. а в її спальні залишилися шерлок холмс і доктор уотсон. чекати довелося недовго. раптово почувся дивний свист, а потім холмс схопившись, став бити своїм ціпком по шнуру для дзвінка і кричати: «уотсон, ви ведете, бачите її? » несподівано з сусідньої кімнати пролунав страшний крик, який, здавалося, чула вся округа. потім усе замовкло. коли шерлок холмс і доктор уотсон опинилися в кімнаті ройлотта, їх погляду постала жахлива картина. біля столу сидів містер ройлотт. на колінах його лежала батіг, а сам він сидів, задерши підборіддя. у погляді мертвого чоловіка застигло безумство, а навколо його голови обвивалася якась плямиста стрічка. це і була та сама «строката стрічка», про яку говорила загибла дівчина, за стрічку вона прийняла болотну гадюку, саму смертоносну індійську змію. смерть від укусу подібної змії настає через десять секунд, а крихітний слід її зубів виявити майже неможливо.смерть від укусу подібної змії настає через десять секунд, а крихітний слід її зубів виявити майже неможливо.таким чином, шерлок холмс запобіг чергове вбивство — містер ройлотт хотів убити і елен, адже і вона найближчим часом збиралася заміж. а через те, що шерлок бив своєю тростиною змійку, вона поповзла у зворотному напрямку й вкусила ройлотта. але, за словами шерлока холмса, непряма вина у смерті містера ройлотта аж ніяк не лягла «важким тягарем» на його совість.на цьому завершується твір а. конана дойла «строката стрічка» читать полностью:
Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.