Нещодавно я закінчив читати книжку «Пітер Пен». У ній розповідається про пригоди трьох дітей Венді, Джона та Майкла після їхнього знайомства з незвичайним хлопчиком Пітером Пеном. Він ніколи не дорослішає. На острові в Пітера є особиста фея Дінь-Дінь. Венді стала мамою для всіх хлопців. Та потім їх викрав пірат Крюк, а Пітер зумів їх врятувати. Врешті всі діти повернулися додому, крім Пітера. Мені було дуже цікаво читати цю книгу.
Варіант 2 «Хобіт»Нещодавно я прочитав книжку «Хобіт» Джона Толкіна. Вона мені надзвичайно сподобалася. У ній йдеться про подорож хобіта Більбо, дванадцятьох гномів та чарівника Гендальфа до Самотньої гори. Під горою дракон стеріг золоті скарби гномів, які ті хотіли повернути. Дорогою з героями траплялися неймовірні пригоди. Особливо було смішно та страшно, коли їх зловили тролі. Вони хотіли з’їсти хобіта та гномів та почали сперечатися, як їх готувати. А ще мене вразив політ героїв з орлами. Там було багато ще цікавого, а завершилося все добре.
Варіант 3 «П’ятеро юних сищиків та вірний пес»Остання книжка, яку я прочитав, це детектив «П’ятеро юних сищиків та вірний пес». У ній розповідається про друзів, яким вдалося розкрити злочин. Вони дуже розумні діти, особливо Фатті. Їм допомагав його дружелюбний собака. Діти встигли розгадати, хто підпалив котедж у їхньому містечку раніше за поліцейського містера Гуна. Він був товстим, злим та не дуже розумним. А злочинцем виявився сам хазяїн котеджу. Це дуже захоплива історія. Я до самого кінця не зміг вгадати злодія. Тепер я хочу прочитати всі книжки про юних сищиків.
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!
