1. Жартуй, жартуй, та не смійся. - Коли людина жартує, вважається неправильним, якщо вона сміятиметься над своїми ж жартами.
2. Від теплого слова і лід розмерзається. - Якщо людина скаже щось приємне, то це завжди буде мати лише позитивні наслідки, гірше точно не стане.
3. Добре ласкаве слово краще м’якого пирога. - Іноді краще сказати щось приємне, ніж зробити щось приємне, бо слова - це те, що надходить від душі.
4. Слухай багато, а говори мало. - Краще більше слухати, тоді більше будеш знати, а от багато базікати без діла ніколи не вважалося ознакою розумної людини.
5. Хто мовчить, той трьох навчить. - Так само, як і 4 прислів'я, завжди більше цінується людина, здатна у потрібний момент промовчати.
6. Умієш говорити — умій слухати. - Якщо ви хочете, щоб вас завжди уважно слухали, то ви маєте слухати так само дуже уважно та запам'ятовувати, що вам кажуть.
7. Шабля ранить тіло, а слово — душу. - Якщо ви скажете щось неприємне, щоб зганьбити чи образити людину, то вона може отримати душевну травму та почуватися себе неприємно. Це не є етичним та ніколи не вважалося.
8. Яка головонька, така й розмовонька. - Чим розумніша та більш розвинена інтелектуально людина, тим насиченішою та більш конкретною та продуктивною буде будь-яка співбесіда, в якій вона візьме участь.
Коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не знають, мені становиться соромно и боляче. Боляче за невважливе ставлення до рідної мови, до мови, яка заслужено вважається однією з самих милозвучних у світі.
Соромно за те, що поводимося ми з батьківською мовою по дикунські, користуючись нею лише у крайніх випадках. Звернувшись до світової історії, можна побачити, що навіть стародавні народи ніколи не замислювались над тим, якою мовою їм розмовляти – своєю рідною, чи мовою сусідніх народів.
Молодий Шевченко
(за картиною Т. Шевченка «Автопортрет»)
Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.