Лето – не только прекрасная пора для отдыха, это трудовая пора в жизни деревенских рабочих. Художник Аркадий Александрович Пластов на этом полотне изобразил волнующую его тему, время сенокоса. Никто в эту пору не сидит сложа руки, ведь от выполняемой работы зависит последующая зима. Мы видим, что на заготовку кормов затрачивается очень много сил. Создаётся впечатление, что с полотна мы слышим слова старика, обращённые к худощавому подростку: «Кто как трудится, тот так и ест». Мы видим, что на картине изображено тяжелое послевоенное время, потому что крепких, сильных мужчин на сенокосе нет. Кто же выполняет столь тяжкий труд? Женщины, старики и подростки выходят на полевые работы и трудятся наравне. Мы видим, с каким рвением люди приступают к нелёгкому труду косьбы травы на сено, не боясь ни зноя, ни палящего солнца. Ведь лето в самом разгаре!Художник передал всё буйство летних красок – щедрость и яркость луговых цветов, насыщенную зелень трав. Красочность полотна просто поразительная и вызывает у нас восторг! Солнечный свет, переливаясь, играет на изящной кроне белоствольных берёз, которые пытаются хоть немного укрыть тружеников от палящего зноя. Картина написана настолько реалистично, что нам кажется, вблизи мы слышим жужжание пролетающих мимо насекомых. В воздухе витает пряный и насыщенный аромат полевых цветов и трав. Так хочется вдохнуть его полной грудью!На заднем плане мы видим лесопосадку, которая отдаёт сине-зелёной прохладой. Возможно, именно туда отправятся отдохнуть после завершения трудового дня наши работники.
Йшовши до школи я раділа що матиму багато друзів і так трапилось, але прийшов момент, коли мені було дуже боляче, але я не смогла нікому роскритись. Я ходила не знаючі куди себе подіти, і моя перва і найкраша вчителька, не сподівано підійшла до мене,обійняла,мені стало так тепло і я почувала себе захищенною,вона спросила мене ,чому я декілька днів не в гуморі,що трапилось? Але і їй я не могла нічого сказати,моя таемниця була повьязана с моїми почутями. Коли пройшов йще один день, прийшовши до школи моя вчителька була дуже засмучена і я спросила чому, відповить її мене зворушилаТому що мое дитя сумуе, мене рідко називали так,тому що рідним було не до мене тато в командировках а мама приходить пізно додому! Татьяно Іванівно посміхнувшись я сказала, я більше не буду вас засмучувати ви мені стали як мама, від тепер ви моя найкраща вчителька!
1. У недобру для серця пору я сказала комусь: "Люблю". 2. Я так давно тягнуся до краси, та лиш тепер посміла попросити: "Навчи мене, ботаніко, роси з пелюсток мрій на землю не трусити". 3. "Роби добро, - мені казала мати, - і чисту, ісовість не віддай за шмати". 4. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба від крапель кришталева мені сказала: "Здрастуй!" - крізь туман . 5. "Важка у вас мова - сказав іноземець- сусід я: брався за неї, але не осилив як слід". 6. Ми діждемось, що прийдуть і напишуть: "Тут був народ і звався Україною". 7. Запитаймо у себе: "Відколи, з якої пори почали українці себе у собі зневажати". 8. "Чи є що золота дорожче на землі?" - у мудреця спитали якось люди. 9. "Дні коротшають так само непомітно, як людське життя." - думала мати . 10. Тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю: "Пробач, моя вина". 11. Прийшла любов до мене й тихо "Все тлінне в світі, все це суєта". 12. Тим-то бабуся-покійничка було каже: "Не стає, не стає, моя дитино, таких дівчат і козаків на Вкраїні, як за мого дівування було". 13. "Хіба щось погане приснилося?" - питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. "Ось я йду!" - обізвалась зима. 15. "Ох, голубе, - Лисиця застогнала. - Бодай би вже й не жить, як отаке терпіть". 16. "Ні, не клич мене, весно, - казала я їй, - не чаруй і не ваб надаремно". 17. Коли шептав тобі: " Кохаю" - я був, як травень, молодий. 18. Час минає! звикли "ви" казати. 19. "Невже це він співав?" - здивувалася дівчина. 20. "Де ви були? - запитала з тривогою. - Я вже зачекалася" тобі: "Кохаю…", за тебе Богу
Правила на пунктуаційні знаки: усюди, де лапки - пряма мова та знаки при прямій мові. Там, де коми, - складнопідрядні речення та сладносурядні або звертання. Будуть запитання - звертайся, до
