Півтора зошита,два рази,чотири оберемки,півтори зміни,півтора дня,три місяці,три рядна,два училища,два острови,перед першим грудня,два озера,два з половиною вагони,два цапа,чотири дерева,три стільця,три з половиною ящика,два комп'ютери,три місяці,чотири уроки,два кролика,три апельсини,дві п'яті метра,два з половиною кілограми,сорок з половиною процентів,п'ять десятих відсотків,півтора місяці,півтора року,двадцять чотири трактора,чотири планшети,три сантиметри,два коктейлі,чотири учня,одна слива,п'ять картин,два кілометри,шість автобусів,три ананаси,вісім ожин,п'ять удавів,два килими,півтора пирога,десять островів,чотири светри,п'ятнадцяте квітня,вісім лящів,сім стебла,три колеса,два смайлики,дев'ять кольорів,чотири будинки.
Объяснение:
З
часів перших цивілізацій незмінним супутником лікування, заснованого на засадах науки, було цілительство, яке в різних народів у різні періоди практикувалося шаманами, чаклунами, відьмами, жерцями, екстрасенсами, біоенергоінформаційними терапевтами тощо.
З одного боку, вони завжди були конкурентами у боротьбі за пацієнтів, а з іншого — сполучними посудинами. Є чимало прикладів, коли в цілительство ідуть дипломовані медики, а екстрасенси прагнуть отримати медичну освіту. Я вже не кажу про пацієнтів, які у пошуках лікування без будь-якого внутрішнього конфлікту вільно мігрують з однієї структури в іншу або навіть користуються обома водночас.
Які вони, екстрасенси? Що являє собою феномен цілительства в широкому соціальному та культуральному контексті? Чим пояснюється їхній успіх у населення? Ці питання зацікавили Олену КАРАГОДІНУ, доктора медичних наук, завідувачку кафедри соціальної роботи та практичної психології Академії праці і соціальних відносин (Київ). Респондентами її дослідження стали цілителі, що проходили перевірку біоенергоінформаційних здібностей в експертній комісії Української асоціації народної медицини (УАНМ) відповідно до процедури, встановленої Міністерством охорони здоров’я.
Перша книжка, що я прочитала сама, був збірник російських народних казок. Чарівний мир, де живуть Змії-Гориничи, Василиси Прекрасні й Ивани-Царевичі, де звірі розмовляють, а в лісі можна побачити лісовика й наткнутися на хатинку Баби-Яги, не міг мені не сподобатися
И дотепер я найбільше люблю казки, все чарівне й незвичайне. Краща ж казка, як мені здається, це книга Льюиса Керролла «Аліса в Країні Чудес».
Крім того, мені подобається знайомитися з людьми за до книг, переймати життєвий досвід письменників, їхнє знання людей, які вони вкладають у свої добутки, бачити далекі часи й країни очами тих, хто жив у ту епоху. Ніщо не здатне замінити книгу: ні краща у світі театральна постановка, ні фільм талантливейшего режисера
Моє покоління не вміє читати. Природно, я не маю на увазі вміння складати букви в склади, а склади – у слова. Ні, мовлення зовсім про іншому: ми не вміємо одержувати задоволення від книги, співпереживати героям, цінувати талант письменника і його майстерність володіння словом. Диск із голлівудським бойовиком або новою комп’ютерною грою значить для будь-якого одиннадцатиклассника набагато більше, ніж все зібрання творів Достоєвського, і виключень із цього правила, на жаль, дуже небагато. Це ставиться не тільки до мого покоління: поступово зникати культура читання початку вже давно.
Можливо, це відбувається тому, що в останні десятиліття життя стало набагато динамичнее й у людей бракує часу на читання. Крім того, книзі складно суперничати з постійно, що з’являються новинками, кіно, можливостями Інтернету, комп’ютерними іграми. Поступово класична література стає доступної відносно невеликій кількості людей, які здатні зрозуміти й оцінити пропоновані нею скарбу
2)Кожен раз коли пензлик чи олівці потрапляють до мене у руки, я опиняюсь у світі дивовижної фантазії. Яскраві барви одразу ж прикрашають сіру рутинність і серце наповнює тепле хвилювання – чи вдасться передати на папері свої думки. Я дуже люблю малювати і вважаю свій інтерес дуже корисним, тому що саме картини допомагають людям розвиватися духовно. Кожен раз коли у моїй голові зароджується сюжет нової картини, я намагаюся передати всі порухи моєї душі у плавних лініях або ж нестриманих мазках. Я сподіваюсь, що у майбутньому я стану відомим художнико і мої картини будуть дарувати натхнення іншим.