У творчостi багатьох українських поетiв значне мiсце посiдає тема
оспiвування природи рiдного краю. В поезiї П. Тичини, В. Сосюри, М.
Рильського природа - як музика. Тонка, нiжна, неповторна! Вiчно мiнлива
i прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з настроями, почуттями
людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато письменникiв свої
поезiї розпочинають барвистими описами картин рiдної природи.
Найвизначнiшим поетом в змалюваннi рiдної природи вважається український
поет М. Рильський. У лiричних поезiях вiн тонко вiдчуває красу рiдної
природи, художнiм словом умiє намалювати яскраву пейзажну картину. Так,
наприклад, у вiршi "Серпень з вереснем стискають" митець створив
персонiфiкованi образи лiта й осенi, показав їх уявну зустрiч. Рядки
вiрша "Що одна правиця - сонце, друга - мiсяць-молодик" - створюють
картину вечора, коли сонце зайшло i його променi схрещуються з
мiсяцем-молодиком. Одночасно це художня паралель до серпня i вересня,
якi подають один одному руки.
