- Привіт! -Привіт! -Як справи? - Добре, а в тебе як? - Чудово, ти знаєш, що свято Маколая наближається? -Звісно що знаю. Як вважаєш, він тобі щось подарує? - В цьому році я вів себе добре, тож думаю він мені щось подарує - Він завжди дарує чудові подарунки, кожного року Миколайчик приносить цілий пакунок цукерок та чудову іграшку. І як йому вдається бути не поміченим? - Я вважаю, що добро потрбіно робити безкорисливо. - Чудова думка, але я завжди залишаю йому декілька цукерок на підвіконні, я вважаю що він на це заслуговує, бо в нього робота не з легких, бо потрібно за ніч подарувати всим дітлахам. - Ого! Добре що ти пригадав про цукерки, моя мамуся, саме спекла чудове печиво і приготувала какао, не хочеш до мене завітати? - Чому б і ні, я не відмовлюся. - Ходім? -Ходімо!
- Привіт, ти звідки? - Привіт, я тільки прилетів з Англії. - Ти там живеш? - Ні, поки що навчаюся. - І тобі там подобається? - Так, авжеж. Я хочу залишитися там жити. А ти звідки? - Я зі Львова. - І як тобі подобається жити в Україні, не хтів часом кудись поїхати? У другу країну, за кордон? - Авжеж ні. Мені дуже подобається моя країна і я вважаю, що я повинен жити там де народився. Україна - це моя батьківщина і ні яка друга країна мені її не замінить. - Я тобі кажу, що за кордоном навчатися набагато краще ніж в Україні. - А я впевнений у тому, що навчатися, працювати і жити краще мені тільки в Україні, я николи не проміняю свою мову, традиції, свою батьківщину ні на що. - А знаєш, я раптом згадав все своє дитинство в Україні і мені так тепло стало на душі, мабуть коли я закінчу навчання, я обов'язково повернусь додому, до України.
