Велич людини полягае у тому скильки людей може шанувати цю людину.Велич людини не тильки в цоьму .Вона в тому яка сама людина (дабра чи погана).Людина яка через дрибници може псувати соби нерви то не вилична людина.Велична людина це та на яку можна покластися ,та бути впевненим .що вона не пидведе!Велич людини- це ии духовний свит у якому вона може величати чи принижуватись.Кожен створюе свою велия)
Ну как ?? если нравится поблагодари
Наприклад був багач та бидняк .багач продав бидняку корову,а потим захотив забрати назад ничого не сплачуючи .Вин почав давити на бидняка а той сказав розумну рич,,Велична людина -не та що багата , а та що справедлива
Людина царствує над іншими. і на мою думку, її велич криється саме за щоденними добрими вчинками.
Великими людьми можна назвати таких відомих письменників, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. все своє життя вони плекали у серці патріотичні ідеї і творили не за для себе, а для рідного народу. На їх шляху ставали перешкоди, але вони не здавалися і зуміли довести, що український народ гідний визнання. своїми ідеями вони спонукали людей до дії і це породжувало нове, світле і щасливе майбутнє.
Вони справжні гіанти української душі і їх велич у їх патріотичності.
На мою думку, слово в нашому життi є дуже важливим. Недарма ж кажуть, що слово не горобець, вилетить i не спiймаєш. Воно дуже впливає на нас i лише одне слiвце може назавжди змiнити наше життя.
По-перше, слово має надзвичайну силу, воно, як зброя, може поранити людину або смертельно вразити її. Правда ж, що в багатьох художнiх творах слово порiвнюють iз мечем, кинджалом, ножем i шаблею. Мотив слова-зброї є одним iз провiдних у творчостi Лесi Українки, Володимира Сосюри.
Яскравим прикладом може слугувати поема Лесi Українки «Давня казка», де пiснi спiвця до зламати опiр ворога, завоювати серце коханої, боротися iз соцiальною несправедливiстю. Вiйна ганебного «соромного дiла» й слова, яке бореться за правду, на думку поетеси, триматиме, доки настане «правда нова».
По-друге, енергiя кожного слова повертається добром чи злом до тiєї людини, яка його вимовила. У народi про це кажуть: як гукнеш, так i вiдгукнеться.
За прикладами не треба далеко ходити. Гляньмо на звичайну сварку в громадському транспортi. Призвiдець – якийсь один роздратований, агресивний пасажир. Його руйнiвна енергiя шукає виходу й «щедрим» потоком виливається на когось iз попутникiв. Слово – вiдповiдь – вiдсiч- сутичка – лайка. Мить – i вже всi обляпанi брудом найогиднiших слiв! Усi, а не лише той, хто першим сказав бридке слово, хоча вiн теж отримав своє.
З цього випливає висновок, що слово є дуже сильною зброєю, здатною впливати й на того, хто її має, i на того, на кого вона нацiлена. Тому перед тим, як щось сказати подумайте, адже воно вам ще повернеться,а якщо й не вам, то вашим внукам. I пам’ятайте, що слово - свiдок iсторiї, свiдок часу.