1. Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.
2. Вражений небаченим видовищем, хірург прикіпів до місця.
3. Утомлений душею, він пішов не на поле, а в ліси.
4. Край моря сонце золотить укриті лісом гори.
5. Роботу, відкладену на потім, прокленуть нащадки.
6. Дерево, посаджене у горщик, не дуже й розростається.
7. Біля крашанок стають дві малі й пухкі пасочки, зготовлені на курячих яйцях.
8. На столі - дерев’яні ложки, политі блискучою поливою.
9. Намальовані вправною рукою вишні червоніють на делці кожної ложки.
10. На рушник лягають крашанки, фарбовані в цибулинні.
...Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну...
В. Сосюра
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній Україні.
Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. Не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави.
Як і для кожного з нас, Батьківщина для мене - це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, - земля моїх пращурів!
Батьківщина - це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувала у світі.
Батьківщина - це все, що мене оточує: і небо, і зорі; ліси і поля; люди, які поруч зі мною в радості чи смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди.
Нехай рідна земля пошле нам силу для життя. Подивімося на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полинемо аж до сонця і зірок і поглянемо на трепетну Землю, - і тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, - і це Україна, співуча рідна моя земля.