1. Прощай, синє море моє, безкрає, просторе. (поширене звертання стоїть в середині речення, тому комами виділяється з обох боків)
2. Прощай, мій зошите тобі, друже, що ти думок моїх не відцуравсь. (складне речення с підрядною частиною)
3. Тобі, кохана, й пролісків не треба. Вони цвітуть під віями у тебе.
4. Краю мій, колиско пісні й танцю. На колись згорьованій землі уже гуцули, бойки, наддністрянці – свого щастя вдатні ковалі. (тире стоїть, тому що ковалі є узагальнювальним словом до однорідних членів речення перед ним)
5. Журавлина пісне, кетяже калини, пломенiть вам вічно в серці України.
6.Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало. (звертання на початку речення, кома між неоднорідними прикметниками)
Дніпро - підмет, підкреслюється 1 лінією
із їхніх - означення, підкреслюється хвилястою лінією
шумборів - додаток, підкреслюється пунктиром
тече - присудок, підкреслюється 2 лініями
до нас - обставина, підкреслюється риска-крапка
в матерів - додаток, підкреслюється пунктиром
такі ж смугляві, чесні - означення, підкреслюється хвилястою лінією
руки - підмет, підкреслюється 1 лінією
довгі - означення, підкреслюється
дні - підмет, підкреслюється 1 лінією
боїв і муки - додаток, підкреслюється пунктиром
їхній - означення, підкреслюється хвилястою лінією
край - підмет, підкреслюється 1 лінією
наш - означення, підкреслюється хвилястою лінією
Тьмяніє [т'м'йан'ійе].
Дігтяр-[дігт'ар].