Книга - це забута цінність сьогодення.Людина настільки звикла все дізнаватись з інтернету,телевізору,що зовсім забула про книгу. Особисто я не уявляю свого життя без книжки.Адже книга - це та річ,яка навчила мене всьому:писати,читати,розуміти,думати.Я завдячую книзі своїм розумом. Книга дозволяє мені зануритис в світ казок,той світ,який в реальному житті не реальний.Навіть в такому дорослому віці,я читаю казки. За до книжки я дізналась про минуле. Читання книжок,розслабляє мене,дозволяє забути про всі ті проблеми,питання,які торбують мене в реальності. Кнга - це інший світ і він набагато цікавіший від нашого!
1.стара Половчиха, одежа на ній віялась, мов на кам’яній, вона була висока та сувора, як у пісні. 2.Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, її серце обдував трамонтан, її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт, море зажерливо ревло, схопивши її Мусія. 3.висока й сувора, їй здавалося, що вона — маяк невгасимої сили. 4.дівування в Оча* нові, хазяї трамбаків сваталися до неї, а що вже шаланд, баркасів, моторок, яхт! Вона була доброго рибальського роду, доброї степової крові, її взяв за себе Мусій Половець— дофінівський рибалка, непоказний хлопець, нижчий од неї на цілу голову. Та така вже любов і так вона парує самця й самицю в природі. Половчиха стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія, і наплодили вони хлопців повну хату 5.оловчиха тримала хату в залізному ку- лаці, мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі. 6.Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено й дружно, як ходили ціле життя.
