Відповідь:
Серед основ, пов’язаних із зовнішніми ознаками, на Збаражчині є, наприклад, такі:
– основи, що вказують на красу, привабливість людини: Бучий (прекрасний), Гінкий (високий);
– основи, що характеризують людину за кольором шкіри чи волосся: Біловус, Кудлай, Рудий, Чорний;
– основи, що характеризують силу, стан здоров’я чи вгодованість: Гладкий, Грубик, Худий;
– основи, що вказують на фізичні недоліки людини: Головатий, Кривий, Мурміль (мурло – груба людина), Щербай;
– основи, що характеризують людину за іншими зовнішніми ознаками: Воркун (Ворчун), Мокрий, Модний, Моргун;
– основи, що вказують на вікові та інші особливості: Гойда (висока жінка), Пелех (старий дід), Крекотень (стара людина, яка крехтить).
Серед основ, пов’язаних із внутрішніми ознаками, є такі, що відображають:
– вдачу, характер: Бабій (любить жінок), Байтала (розсіяна людина), Зух (молодець);
– улюблені словечка чи особливості мови: Добридень (від частого повторення вітання «добридень»), Мамрега (мамре – говорить незрозуміле), Хрипливий;
– смакові, зорові, слухові, нюхові, дотикові відчуття та вади у них: Кусий, Лизук, Твердий, Шморгай (шморгати – зачіпати);
– рівень інтелекту: Гой (дурний), Мудрий, Дурановський.
Пояснення:
Ось, будь ласка.
Паронимия - це таке явище, яке дуже довгий час в лінгвістиці нерозглядалася як самостійне. Багато мовознавці задавалися питанням, що таке пароніми. На даний момент існує кілька точок зору на визначення паронімів. У лінгвістиці існують 2 основні підходи до визначення паронімів:1. Пароніми - це близькі, але нетотожні за звучанням слова, що мають наголос на одному і тому ж складі, що відносяться до однієї і тієї ж граматичної категорії.
2. Пароніми - слова, які внаслідок подібності у звучанні і частково збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використовуватися в мові.
Приклади паронімів: трагічний - трагічний; драматичний - драматичний; ліричний - ліричний; вдалий - щасливий; радник - порадник; заздоровниця - оздоровниця; риб'ячий - рибний.
