«Чорний» міст
Між селами , за полями, через лісосмугу була дорога, яка з’єднувала ці села містком. Хлопці та дівчата ходили на вечорниці саме цим шляхом. От якось, одна дівчина вирішила повернутися додому в самому розпалі гулянь, але її подруги не мали бажання йти так рано. Дівчині випало йти одній. По дорозі її перестріла група чоловіків, які жорстоко познущалися з дівчини і залишили помирати бідолашну саме на…мосту.
З того часу молодь не ходила тим шляхом. А люд прозвав цей міст «чорним». Молодики, яким випав цей путь неодноразово стверджували, що бачили постать дівчини, яка кликала на до
ТАМ ДАЛЬШЕ САМ РАЗБЕРЁШЬСЯ..
Кого ж можна назвати справжнім другом? Я вважаю, що це людина, яка завжди готова прийти тобі на до виручити з будь-якого лиха. Недарма народна мудрість говорить: "Друг пізнається в біді". Але я вважаю, що друг пізнається ще й в радості. Справжній друг може щиро порадіти твоїм успіхам, досягненням. Він ніколи не стане заздрити, адже заздрість - це дуже погана якість характеру. Заздрість не тільки руйнує саму людину, але і робить боляче людям, які його оточують.
Я переконаний, що справжня дружба може бути тільки між рівними людьми. Це зовсім не означає, що у них має бути однакова кількість матеріальних благ. Я говорю про те, що в дружбі немає місця суперництва. Справжній друг завжди поважає твою думку. Звичайно ж, він не повинен розділяти всі твої погляди, адже кожна людина має право на власну точку зору.
Мені здається, що справжній друг це той, хто може відкрито вказати на твої недоліки, до х позбутися. Справжніх друзів не буває багато. Народна мудрість говорить: "Ні одного - шукай, а знайшов - бережи". Трапляється так, що за все життя людина не знаходить справжніх друзів. Я думаю, що винен він сам. Дружити потрібно вчитися з самого дитинства. Дружба - безцінна річ на землі, її не можна купити, її можна заробити зусиллями своєї душі.
Моє життя тільки починається. У мене, звичайно ж, є знайомі, з якими я спілкуюся, але справжній друг всього одні. Його звуть Ілля. На жаль, він переїхав жити в інше місто, як це часто трапляється в сім'ях військових. Але хоча ми далеко один від одного, ми продовжуємо спілкуватися. Адже для справжньої дружби немає кордонів часу вона живе в нашому серці
