Як казав давньоримський поет Овідій, «часи змінюються, і ми змінюємось разом з ними». Звісно, люди змінюються - по мірі того, як змінюються суспільства, у яких ці люди живуть. Але є речі, які залишаються незмінними. Тому я не погоджуюсь з твердженням, що добре вихованим бути несучасно. Вихованість як така завжди буде рисою, що цінується - вона є і завжди буде. Змінюються тільки її прояви.
Як і раніше, цінується здатність людини висловлювати свої думки, не ображаючи нікого. Повага до старших, до слабким, виконання обіцянок - все це нікуди не поділося. Звісно, сумно, коли правилами поведінки нехтують, але це не є ознакою теперішнього часу. Невиховані люди існували в усі часи: достатньо пригадати, що слово "хам" пішло від імені біблейного персонажу.
Одже, у всі часи дуже важливо бути вихованим. Навіть якщо теперь ніхто за погану поведінку не визове на дуель, бо часи всеж-таки змінилися.
Українська страва, яку я дуже люблю і часто готую - це куліш. Може, я його варю не так, як колись готували його козаки, але мені ця страва дуже подобається. До того ж, куліш дуже просто готувати. Нам буде потрібно: шматок сала, невеличка морквина та цибулина, чашка пшона та пара картоплин, сіль, перець та зелень за смаком.
Готується куліш так: Беремо шматок сала і ріжемо цого маленькими кубиками. На трилітровий казанок нам потрібно десь дві столових ложки кубиків сала. Моркву ріжемо соломкою, а цибулю - кубиками. Пшоно ретельно миємо. Картоплю чистимо і ріжемо як на суп.
Покладемо сало у казанок і витоплюємо його до шкварок. Додаємо у той же казанок цибулю і смажимо її до приємного золотавого кольору, додаємо моркву і теж трохи обсмажуємо. Потім туди ж додаємо пшоно і картоплю та заливаємо водою - можна окропом, а можна і холодною, це неважливо. Солимо, перчимо. Варимо, доки картопля не буде готовою. Можна додати зелень. Усе, куліш готовий!
Звісно, найкращий куліш готується у казані і на багатті, але коли я готую його удома у казані, теж виходить смачно. Спробуйте - не те!
