Пропоную дібрати такі спільнокореневі прикметники до слова ластівка: ⇒ластівчин, ластів’ячий, ластів’яний, ластів’їний, ластівчаний, ластівочий.
В словах з апострофом підкреслюємо суцільною лінією місце, де стоїть апостроф. І пояснюємо цю орфограму так: після "в" перед "я", "ї", у словах ластів’ячий, ластів’яний, ластів’їний пишемо апостроф. Адже апостроф в українській мові вживається піред я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф (у деяких випадках к). У слові ластівчаний пишемо буквосполучення ча- за правилом, що звучить "правопис голосних після шиплячих".
- Добридень, Олено МиколаЇвно! - О, привіт, любий. Проходь. Сідай. Як ти? Як закінчив навчання? - Я закінчив з Червоним дипломом. Було дуже важко. Дуже великі розміри робіт, вимагали майже неможливого! - Чого ж хотіли? - Так як я гарно вчився, так мене відправляли на олімпіади, змушували робити МАН з різних предметів, брати участь у Грінвічу з англійської мови, у різних конкурсах та змаганнях. І це все крім того, що я мав здавати заліки і контрольні роботи вчасно. Навіть не мав ніяких прівілегій. - Ну, а ти як думав, Сергію? Звичайно, усе було важко. Ти в нас хлопчик розумний і в школі був. Тож все одно отримав своє? -Так, що є, то є. Недарма ви мною пишалися. -Так я і зараз тобою пишаюсь, з твоїм розумом і знаннями хоч Нобелівську преміію отримуй! - Та що ви таке кажете, Олено Миколаївно! Ви як? Що в школі цікавого було за ці роки? Щось кардинально змінилося? - На жаль, Юлія Степанівна 2 роки тому померла... -О, як прикро. А я й не знав.. Хоч би на похорон прийшов би.. Така гарна вчителька була. -Так, чудова людина. Ірина Степанівна народила. Двійню! -Яка неймовірна подія! Треба обов'язково зайти її привітати. -Та вспієш ще. Ти мені скажи ось-що : сам-то нащадків ще не маєш? -Все у планах, Олено Миколаївно. Дружина вагітна. -Так ти вже й одружений?! Чому ж на весілля не запросив? -Та ми не влаштовували пишного свята. В колі родині. -Вітаю тебе. Щастя вам і вашому немовляті. -Щиро дякую. Вибачте, мені треба йти. Дружину до лікаря везти. - Ну, бувай, Сергію, приходь у гості, рада була тебе бачити. -Взаємно. Бувайте!
Все игроки становятся у одной условной линии (например стены) - очень удобно, например, было играть в беседках в детском саду. Выбирается водящий. Он говорит: Гуси-гусиКоманда отвечает:Га-га-гаВодящий:Есть хотите?Команда:Да-да-даВодящий:Ну летите!Команда:Нам нельзя. Серый волк под горой, Не пускает нас домой.Водящий:Ну летите как хотите, только крылья берегите! После этого вся команда перебегает за вторую условную линию (или к другой стене беседки). Водящий пытается поймать (не засалить, а именно схватить и удержать) какого-нибудь игрока или даже двух. Тот, кого поймали, присоединяется к водящему, и все повторяется сначала, но ловят уже два игрока остальных. Игра продолжается до тех пор, пока непойманным не останется один "гусь" - этот игрок и считается выигравшим.
⇒ластівчин, ластів’ячий, ластів’яний, ластів’їний, ластівчаний, ластівочий.
В словах з апострофом підкреслюємо суцільною лінією місце, де стоїть апостроф. І пояснюємо цю орфограму так: після "в" перед "я", "ї", у словах ластів’ячий, ластів’яний, ластів’їний пишемо апостроф. Адже апостроф в українській мові вживається піред я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф (у деяких випадках к).
У слові ластівчаний пишемо буквосполучення ча- за правилом, що звучить "правопис голосних після шиплячих".