Чи є почуття більш світле й ніжне, ніж любов до матері? Чи є в людини друг, вірніший та відданіший за рідну матір? Мама завжди, з самого дитинства, поруч, добра, ласкава, привітна. Це вона годує й пестить немовля, піклується про нього ще до його народження, потім вчить дитину розмовляти, читати, писати. Це вона більше за всіх хвилюється, коли дитина йде до школи — чи все буде добре, чи даватимуться науки, чи не ображатимуть однокласники? Це вона допомагає і словом, і ділом — і у шкільні роки, і згодом, своїй уже дорослій дитині. їй можна про все розповісти, вона зрозуміє й дасть добру пораду. Будь-якою радістю, досягненням своїм прагнеш поділитися з матусею. А у хвилини горя та болю ти знову, як і колись, біжиш до неї, щоб вона ла, поцілувала та приголубила. І тоді здаються незначними всі негаразди — мама поруч, тож усе буде якнайкраще. Коли бачиш мамині сльози, які проливаються, може, й не з твоєї вини, хочеться пригорнути її, обійняти і заспокоїти, зробити так, щоб вона ніколи більше не журилася. Адже мама — єдина в світі. Нема нікого, дорожчого за рідну матір. І хочеться показувати мамі свою любов, свою вдячність знов і знов.
Весна- это когда природа сбрасывает с себя снежный покров и оживает.Молодая сочная травка проклевывается сквозь залежавшиеся островки еще не растаявшего снега.На деревьях образовываются почки,которые в свое время разорвут мягкую кожицу ,обволакивающую их, и на том месте появятся молодые едкого цвета листочки.Солнышко будет чаще радовать нас,небо будет окутано в мягкие объятья облаков.Сквозь нагретую солнцем землю в скором времени будут пробиваться ростки долгожданных одуванчиков.Ручейки в лесах вновь заиграют задорную мелодию,тем самым подавая сигнал птицам,что пора возвращаться с дальних стран в родные края.С прибытием птиц воздух наполняется веселым щебетанием и весна становиться все краше и краше.Весной у людей все чаще на лице светится улыбка,блестят глаза.Ведь многие люди находят свою половинку именно в это время года,как будто в воздухе летает некая "влюбленность".
На дворе стоит веcна!
После зимней лютой стужи
Отряхнулась ото сна
Вся природа. Даже лужи
Не покроет лед за ночь,
Гонит солнце зиму прочь!
Набухают соком почки,
И зеленые листочки
Скоро в струях ветерка
Заиграют! А пока:
Цвета солнца у реки
Появились огоньки!
Все! Закончились морозы!
Распускаются мимозы!
Свое сочинение я закончила стихотворением Вадима Косовицкого " Цвет весны", потому что это стихотворение описывает так весну ,как я себе и представляю.
(Віктор) - Ну що, привіт Василь! Як справи? (Василь) - Привіт, добре. Покажеш мені своє місто? (Віктор) - Звичайно, це як ти вже зрозумів, місто Біла Церква. (Василь) - Так, чудово у вас тут. (Віктор) - Згоден, але я ще тебе не познайомив з історією нашого міста. (Автор) Двоє друзів вирішили прогулятися по місту, тому що Василь, був дуже зацікавлений його історією. (Віктор) - А ось бачиш - це органний зал. Який знаходиться на Замковій горі. (Василь) - Так цікаво, а коли його збудували? (Віктор) - Приблизно у 1812 році. Є навіть така історія: що колись замість органного залу тут стояла церка, від якої і пішла назва міста. (Василь) - А саме місто коли заснували? (Віктор) - Місто було засноване у 1032 році князем Ярославом Мудрим. (Василь) - Ну що ж тобі за екскурсію, я вже поспішаю на автобус, бувай. (Віктор) - І тоб що приїхав в моє рідне місто, бувай!
