"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства. У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків. -Доню,час лягати спати!-промовила я -Мамо,я не хочу -Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я -Мамо,а сонечко теж рано лягає спати? -Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям. -Добре,мамо.До браніч. -До браніч,сонечко. Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.
Ж: Чому ви обрали саме цю професію? Я: Це дуже легко пояснити. Ж: То поясніть будь ласка? Я: Я обрала туризм тому, що багато близьких та друзів знаючи мене, мій характер та вподобання радили її мені. Я дуже люблю мандрувати. Ж: Ви, впевнені що це саме та професія яка вам потрібна? Я: Так, я в цьому впевнена. Ж: Будь ласка дайте все таки відповідь на головне питання чому саме ця професія? Я: Я обирала професію яка була мені по душі, тому що навіть низькооплачувана професія якщо вона вам подобається буде приносити мені радість і бажання працювати ще і ще.
