Буйна й непролазна тайга стояла зачарована. Високі могутні дерева змагалися за сонячне проміння. Високі сорокаметрові кедри тягнулися до сонця, висунувши худі довгі стовбури до неба, - це був перший ярус. Слідом за кедрами гнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, які стали другим ярусом.Потім височена ліщина колючого горіха, ялини, берестина, черемха, обвиті ліанами дикого винограду, піднімалися у верх третім ярусом. А ось у четвертому ярусі панував хаос: місцями росла звичайна ліщина, височені трави і бурьяни, повалені дерева спочивали. Внизу по землі слався мох, пообростало усе внизу, було темно і вогко . Недрі не сходимі не зміряні. Маленький смугастий звірок сидів собі на на поваленій кедрині и пильно, як науковець, розглядав торішній грибок, раптом пошорошився. В недрях тайги надзвичайна тиша, як у стародавньому храмі незвичайного бога. Лише рябок замер на гілці мов сучок. На поваленій кедрині грався сонячними зайчиками звірок-бурундук, задравши хвостика, перестрибнув через них, зникаючі у траві. Унизу під заростями видніеться стежка, на яку ще не ступала нога людська!
Весна—як на мене це найпрекрасніша пора року.Це час, коли все розквітає, і сонячне проміння здається таким теплим після довгої зими .Весна це пора натхнення .В цей час, ти відчуваєш як у твоїй душі оселяється щось надзвичайно тепле і добре.Люди з радістю приймають прихід весни, адже в цю пору всі стають дружелюбнішими і веселішими. Для мене прихід весни—це запах квітів які тільки- но розцвіли,це теплий, дрібний дощик і веселка ,яка заставляє мою душу радіти. Я люблю весну.Це найпрекрасніша пора,в якій відбуваються чудеса,і найпотаємніші мрії.
0 - = 0’ =: 0
суцвіття
- 0 - = 0’ =: 0
цвітіння
- = 0 = 0’ =: 0
лікуванні
= 0 - 0 - 0’ =: 0