Як на мене, важко не погодитися з тим, що для людини важливі, як матеріальні, так і духовні цінності, але особливо – компроміс між цими поняттями.
З одного боку, увесь сучасний світ будується на грошах, як би не сумно це звучало. Зараз більше можливостей має той, хто гарно забезпечений матеріально. Тож, зрозуміло, чому протягом усієї історії людства людина хоче мати якнайбільше грошей. Підтвердженням цього є комічне змалювання влади скарбів над головними героями творів «Сто тисяч» та «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого. Читаючи трагікомедії автора, ми розуміємо, що нічого гарного багатство не приносить, а лише нещастя. Гроші змінюють людину, її ставлення до інших (роблять зверхньою). Але немає нічого поганого в тому, що людина хоче гарного життя своїй родині, собі. І на зароблені власними зусиллями, трудом, купувати те, що їй необхідне. У цьому випадку багатство приносить користь.
З іншого боку, ми не змогли б жити без духовної підтримки наших близьких та рідних. Тож, не повинні забувати про такі якості, як людяність, щирість, доброта. Адже саме вони роблять нашу душу спокійною, умиротворюючи її. Чому я так думаю? Бо вже є загальновідомий факт, що емоції радості, щирі думки допомагають людині боротися навіть з такою хворобою, як рак. Ми можемо вилікувати себе та рідних своїми почуттями, душею. Це неймовірно – але факт!
Отже, найкращим варіантом тієї золотої середини для життя кожної людини було б задоволення усіх своїх потреб – і духовних, і матеріальних.
Суспільство- це кожен із нас.Саме з нашого сприйняття світу,а потім і поведінки формується те саме суспільство, з своїми законами та принципами.Хочеться аби люди жили в злагоді та мирі, аби влада правила країною достойно. Я хочу жити в цивілізованому демократичному суспільстві, де всі люди мають рівні права та обовязки, де поважають честь та гідність інших осіб. У нашому ж суспільстві насьогодні багато несправедливості й жорстокості.Я вважаю, що український народ здатен на більше , а ніж жити за народною приказкою " Моя хата с краю"...Я щиро вірю-все зміниться, варто лише захотіти і ми житимемо в суспільстві про яке давно мріємо.
Я дуже люблю свою Батьківщину, але нинішнє суспільство мені не дуже подобається. Я сподіваюся, що з часом воно зміниться на краще і стане саме таким суспільством, у якому всім захочеться жити.
Звісно ідеальних суспільств не існує, бо люди різні і те, що подобається одним, буде дратувати інших. ле є речі, щодо яких всі люди погодяться один з одним. Наприклад, ніхто не буде заперечувати, що добре суспільство повинно ґрунтуватися на верховенстві закону. Тобто, закон повинен бути один для всіх і виконуватися, якщо він прийнятий. Зараз, на жаль, у нас на папері є багато гарних законів, але порядку все одно немає, бо закони не завжди виконуються.
Крім того, майже всі погодяться з тим, що жити у суспільстві без корупції приємніше, ніж у корумпованому. Багато чого можна було б зробити, але не робиться через брак коштів. Але доволі часто брак коштів означає, що кошти були, але іх було розкрадено. Тому і дороги у нас погані, і лікарням обладнання та ліків не вистачає, і пенсіонери живуть як жебраки. Я вважаю, що якби бюджет не розкрадали, то коштів вистачило б на все.
Я вважаю, що добре суспільство повинно добре ставитися до власних громадян, цінувати їх. Тобто суспільство повинно прислухатися до людей, бо люди - не гвинтики, а особистості.
Ось в такому суспільстві я б хотів жити - і, мабуть, не тільки я.
З одного боку, увесь сучасний світ будується на грошах, як би не сумно це звучало. Зараз більше можливостей має той, хто гарно забезпечений матеріально. Тож, зрозуміло, чому протягом усієї історії людства людина хоче мати якнайбільше грошей. Підтвердженням цього є комічне змалювання влади скарбів над головними героями творів «Сто тисяч» та «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого. Читаючи трагікомедії автора, ми розуміємо, що нічого гарного багатство не приносить, а лише нещастя. Гроші змінюють людину, її ставлення до інших (роблять зверхньою). Але немає нічого поганого в тому, що людина хоче гарного життя своїй родині, собі. І на зароблені власними зусиллями, трудом, купувати те, що їй необхідне. У цьому випадку багатство приносить користь.
З іншого боку, ми не змогли б жити без духовної підтримки наших близьких та рідних. Тож, не повинні забувати про такі якості, як людяність, щирість, доброта. Адже саме вони роблять нашу душу спокійною, умиротворюючи її. Чому я так думаю? Бо вже є загальновідомий факт, що емоції радості, щирі думки допомагають людині боротися навіть з такою хворобою, як рак. Ми можемо вилікувати себе та рідних своїми почуттями, душею. Це неймовірно – але факт!
Отже, найкращим варіантом тієї золотої середини для життя кожної людини було б задоволення усіх своїх потреб – і духовних, і матеріальних.