- Сестричко! Мені дуже страшно. - Що таке, маленька? Що трапилось? - Я тільки-но пішла спати, як мені наснився дуже страшний сон. Нібито я заблукала вночі у лісі, а там були страшні звірі. Я прокинулася, і тепер не можу знову заснути. - Так, я тебе розумію. Коли мені було п'ять років я теж нерідко прокидалася посеред ночі через страшний сон. Але нічого страшного. Ти піди, візьми свого мягкенького кролика і засинай. Як його там, начебто Вухань звуть? - Ти права. Дійсно треба взяти іграшку і полічити овець. Я чула що це допомагає. Дякую, сестричко. Я пішла спати. - Та ні за що. Надобраніч.
Гарний вчинок синички У підручнику я нещодавно прочитав текст "Добра синичка". Мені дуже сподобалася ця пташка, бо вона дуже смілива і добра. Коли синичка роздобула хробачка собі на сніданок, прилетів горобець і хотів відняти їжу. Але синичка не злякалася і дала відсіч нападникові. Вона відстояла свого хробачка, бо була дуже смілива. А ще синичка - добра пташка. Про це свідчить її гарний вчинок, коли вона нагодувала мале горобченя. Синичка сама хотіла їсти, але віддала свого хробачка пташеняті, що випало з гнізда. На мою думку, синичка виявила такі гарні риси характеру, як сміливість і доброта. Це дуже добре.
Мій улюблений твір мистецтваІз всіх видів мистецтв мене найбільше вражає скульптура й архітектура. Може, на це вплинув мій батько. Він у мене архітектор. Багато архітектурних і скульптурних шедеврів я знаю по ілюстративних альбомах, які є в нас будинку. Звичайно, я хочу побачити золотоглавий Софійськй собор, що в Києві, коней Клодта й Адміралтейство, що в Петербурзі, московські храм Христа Рятівника, Кремль і пам’ятник Пушкіну, єгипетські піраміди й символ Парижа – Ейфелеву вежу, – і багато чого, багато чого іншеАле це в перспективі. З рідного Харкова я поки далеко ще не їхав, але й у нашім місті є скульптурний шедевр світового рівня. Це знаменитий пам’ятник Т. Г. Шевченко, великому українському поетові, нашому улюбленому КобзаревіСкульпторові вдалося втілити в цьому пам’ятнику справжню суть великого співака України: його любов до рідного народу. Ця любов відчувається й у самій фігурі Кобзаря, у його погляді, і в тім оточенні, у якому він перебуває. Для скульптурних фігур творцеві пам’ятника позували артисти знаменитого театру «Березиль», яким керував Лесь Курбас, талантливейший український режисер. Катерина з дитиною на руках – акторка театру Чистякова, що стала згодом народною артисткою України. Мені вона бачиться сумною українською мадонною з дитиною. Доля театру й самого Курбаса сумна: у період сталінських репресій театр був закритий, фактично розігнаний, а його керівник арештований і розстріляний. Але залишилися втілені в бронзі актори. Цей шедевр архітектури не торкнули навіть гітлерівські окупантиВи давно були в саду Шевченко? Сходите, вдивитеся пристальнее в особу поета, у скульптури навколишніх його людей. Ви обов’язково зрозумієте: великі твори мистецтва існують не тільки у світові туристичні центрах
- Що таке, маленька? Що трапилось?
- Я тільки-но пішла спати, як мені наснився дуже страшний сон. Нібито я заблукала вночі у лісі, а там були страшні звірі. Я прокинулася, і тепер не можу знову заснути.
- Так, я тебе розумію. Коли мені було п'ять років я теж нерідко прокидалася посеред ночі через страшний сон. Але нічого страшного. Ти піди, візьми свого мягкенького кролика і засинай. Як його там, начебто Вухань звуть?
- Ти права. Дійсно треба взяти іграшку і полічити овець. Я чула що це допомагає. Дякую, сестричко. Я пішла спати.
- Та ні за що. Надобраніч.