Голос Духа чути скрізь: по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях неволі й сліз.
Неспокійний рух і боротьбу я бачив скрізь: у дубовій вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.
Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.
Наближення зими у всьому сердце чує: і в шелесті листів, і в вітрі, і в стежках.
І квіт, і зорі, і спалахи півонії, космічний гул, і мовчазний туман - усе довкруг в довершеній гармонії, звучить урочим ладом, як орган.
Объяснение:
самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?
Дуже близькою частиною мови є дієприкметник
вказуе на ознаку
запаху (п’янкий, запашний),
кольору (білий, зелений),
віку (старенький, давній),
розміру (величезний, середній),
матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
якості (твердий, гнучкий),
принадлежності (зятів, сестрин),
простору (далекий, близький),
часу (ранній, вчорашній)
внутрішні властивості (добрий, щедрий),
зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю
