Привіт, Оксанко! Чи дивилась ти вчора телепередачу на першому каналі, яку радила нам вчителька?
- Привіт, Грицю. Дивилась. Це дуже пізнавальна телепередача, у якій торкаються важливих тем національного значення.
- Я також дивився. Тема, дійсно, актуальна.
- Наразі дуже важливо зупинити знищення та руйнування пам’яток історії та культури. Проте, на жаль, більшість людей не усвідомлюють важливість цієї проблеми.
- Я згоден. Україна багата культурною спадщиною, у якій відбилася її складна історія.
- Так, кожен пам’ятник, меморіальна дошка, архітектурна споруда символізують певну подію, яка відбулась у попередню епоху. Але чого серед населення більшість цього не усвідомлює?
- Я вважаю, що проблема вандалізму, як було сказано у телепередачі, постає через деморалізацію населення та недостатню освіченість.
- Мабуть, це так. Але ж щодня у школі нам наголошують на тому, що пам’ятки культури та історії – це цінний скарб. Невже навіть після уроків у школі люди цього не починають усвідомлювати?
- Я думаю, велику роль тут грає і держава. Якби навіть на телебаченні проводилась активна робота з охорони національної культурної спадщини, то і проблем було б менше.
- Ти маєш на увазі, що телебачення має популяризувати захист національного надбання?
- Так, як-от, наприклад, та телепередача, яку ми дивились вчора.
- Мабуть, прийняття таких заходів навіть на телебаченні сприятиме збереженню культурного та історичного надбання нашого народу.
- Я вважаю, що окрім цього зменшиться кількість фактів знищення або пошкодження культурних та історичних об'єктів.
- Дуже важливо виховувати сучасне покоління у дусі гуманізму та поваги до історичної та культурної спадщини нашого народу. Дякую за приємну співбесіду.
- І тобі дякую!
Не можна ходити по рідній землі не чаруючись мелодійною
мовою виплеканою народом у віках. Виплеканою подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі ,
милуючись нею щодня.
Безперечно слова можуть об'єднувати та роз'єднувати, але та
сила, котра єднає у стократ дужча. Усього на всього одне слово
вчасно промовлене часто може змінити все. У нашого народу
немає скарбу більшого ніж його рідна мова ніжна й солов'їна.
І коли є загроза хоч дещицю цього скарбу втратити нас проймає
тривога. Як матір за рідну дитину, як господаря за чистий лан
дбайливо ним оброблений. Маємо зробити все для того, щоб
не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде
з давніх давен у наші дні.
Слова - це ті ж зернини посіяні в родючу землю, це хліб наш
насущний без якого немислиме саме життя.
Слова - це крила ластівки. Вона їх не почуває, але без них не
може злетіти. С покон віків слова сказані й не сказані живуть у
душі народу даючи йому силу.
Свято української мови це ствердження життєдайності
рідного народу, його безсмерття в майбутньому.
