Свою невелику цінність для людства починаєш ще зовсім несвідомо відчувати, коли тебе залишають у візочку біля невеликого магазину, бо затягти на сходи твій перший засіб пересування матусі не під силу, а нести тебе й валізи з харчами дуже незручно. Ти кричиш від страху, бо залишитися на самоті у великому світі справжній стрес. І тоді вперше отримуєш сигнал: хто ти такий, щоб тобі було зручно. Потім привчаєшся задовольняти свої фізіологічні потреби у всіх на очах, бо в дитячому садочку, а потім і в школі в туалетах немає навіть перегородок. Чи терпимеш до кінця уроків, тому що просто не можеш робити це в присутності сторонніх. І навіть якщо в школі починають дорогий ремонт, який зараз називають «євро», призначають її «опорною» та обіцяють, що тепер усе буде так, як «за кордоном», туалети там усе одно залишають звичними, без кабінок.Справді, жахіття брудних, холодних і небезпечних вбиралень на вулиці переплюнути важко. Але злидні не є виправданням навіть у цьому випадку: зазвичай у школах зроблений який-такий комп’ютерний клас, встановлені пластикові вікна, принаймні в кабінеті директора. Просто дорослі не бачать проблеми в тому, що місце, яке за визначенням має бути інтимним, часто стає страхіттям для маленької людини, місцем дрібних пограбувань, насмішок, знущань, джерелом комплексів і психологічних трагедій. Вони і зараз витрачають величезні гроші на капітальний ремонт закладів для дітей,
