Привіт, Коля! Пише тобі твій друг Андрій.
Як твої справи? Як батьки?
Передавай їм привіт від мене. Сподіваюся, що в тебе все чудово. У мене все добре. Два тижні тому записався до секції з баскетболу. Тепер я ходжу на тренування чотири рази в тиждень. Поки що мені все подобається. У навчанні теж все чудово, без змін.
Нещодавно бачив Олену Василівну. Він передавав тобі привіт. Хочу сказати тобі, що на Новий рік ми з батьками їдемо в Новгород до бабусі. Тому вже за місяць ми з тобою зустрінемося. Я хочу здійснити нашу спільну мрію - пограти у хокей та покататися на санчатах.
Сподіваюся, у нас все вийде.
До зустрічі!
Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. А там же маленькі ластів'ята! Вражені побаченим, ми зупинилися. Поруч із нами стали зупинятися інші люди, вони теж дивилися на гніздечко ластівки. Усім хотілося якось до але ніхто не знав як. Аж тут з'явився чоловік з драбиною та якимись інструментами. Приставив драбину до стіни, добрався до гніздечка і, намагаючись не дуже сильно вдаряти молотком, прибив дощечку ніби майданчик під гніздечком. Ластів'ятка в гніздечку були врятовані.
Ластівка довго кружляла над гніздом, не наважуючись підлетіли, але жалібний писк малят допоміг їй подолати страх і вона прилетіла до гнізда.
Мені дуже подобається місто Зіньків, воно невелике й затишне, і під дахами та балконами багатьох будинків поселяються ластівки, які приносять щастя. Люди люблять і шанують ластівок.