Відповідь:
Вранці я встаю о сьомій тридцять із посмішкою на обличчі, застелаю постіль, роблю зарядку та йду до вбиральні. Там я вмиваюся, чищу зуби, приймаю душ і заплітаю коси. Потім іду назад до своєї кімнати і вдягаюся. Перед тим як піти снідати, я відчиняю вікно, щоб провітрити приміщення. Поки спускаюся на кухню, годую кота і глажу його по спинці та за вушками. На кухні мене вже чекає Мама і корисний сніданок: каша з фруктами, молоко або фруктовий сік і печиво. В школі я старанно вчуся і здобуваю нові знання. Після уроків іду додому, вітаюся з сусідами та Мамою. Обідаю, трохи відпочиваю і сідаю за навчання. Коли я все підготувала іду на прогулянку зустрітися з друзями. О сьомій тридцять я вже повернулася, якраз на вечерю з родиною. На вечерю ми їму кашу, м'ясо або рибу і овочі. Після плідного дня я збираю портфель і йду дивитися з родиною сімейний фільм, а рівно о дев'ятій я лягаю спати, попередньо провітривши приміщення.
Настправді це далеко не так, але як твір згодиться
1. Розповідне
2. Неокличне
3.Просте
4.Двоскладне
5.Поширене
6. Повне
7. Неускладнене
Объяснение:
1. Розповідне (бо нема знаку питання та речення не спонукає до дії)
2. Неокличне (немає знаку оклику)
3.Просте (1 граматична основа)
4.Двоскладне (є і підмет, і присудок)
5.Поширене (окрім підмета і присудка, є і інші члени речення--другорядні)
6. Повне (бо розуміємо речення без контексту, ніяких слів не пропущено і може існувати соме по собі)
7. Неускладнене (немає ані звертань, ані зворотів, однорідних членів речення тощо)
Ось це найголовніше. Часто не матеріальні проблеми переносяться людьми похилого віку найболючіше, а відчуття покинутості. Адже і вони були молоді, як ми сьогодні. З їх працею пов'язано все те, чого досягло наше суспільство. Вони-то і створювали фундамент цих досягнень. Будинки, в яких ми живемо. Дороги, по яких їздимо. І ще вони, як і ми, дружили і закохувалися, будували сім'ї, ростили дітей. Без цього і батьків наших, і нас самих просто не було б.
Час бере своє. У старих і сили вже не ті, і здоров'я підводить. Зате є і знання, і величезний життєвий досвід. Часом ми ображаємося на зайві повчання, не можемо терпляче вислухати поради старших, вважаємо, що вони нічого не розуміють в наших проблемах. Може бути, літнім людям не завжди легко наздогнати сучасний ритм життя. Але вони хочуть нам добра! Що ж, ми повинні бути терплячими, навіть якщо порада не найвдаліша.
Я, наприклад, дуже дружу з бабусею. Вона цікаво розповідає про свою юність, яка припала на важкі післявоєнні роки. Розповідає про те, як вчилася і працювала, як познайомилася з майбутнім своїм чоловіком - моїм дідусем. Як народився у них довгожданий первісток - мій батько, а потім його маленька сестричка. Бабуся досі і по господарству мамі допомагає, і мені при нагоді консультацію по літературі дає. Нехай вона ще багато років залишається такою бадьорою, але якщо коли-небудь роки візьмуть своє і підведе здоров'я, хіба ми вважатимемо її тягарем, хіба не підтримаємо, не оточимо турботою?
Мені рано думати про старість, якось смішно навіть. Але всі люди колись перестають бути молодими. Чи вправі очікувати від інших турботи і участі той, хто сам в юності обділив ними літніх людей?