Встреча с хорошей книгой для меня один из самых радостных, лучезарных праздников. «Книга — лучший друг человека». Эти слова мы повторяем часто, но они не меркнут от времени. Напротив, они всегда волнуют, всегда звучат по-новому и ласкают слух, как извечно ласкает слух звон студеного родника или мягкий шелест весенней первой листвы. Время не старит хорошую книгу. Оно придает ей небывалую красоту. Есть книги, которые живут тысячи лет. Они свежи, как юность, чисты, как детство. (Вот тебе начало,дальше пишешь любимого поэта и расписываешь немного о нем и о его произведениях).
Іменник - це частина мови, що відповідає на питання хто? що? ( Стіл, дівчинка, ручка); Іменники змінюются за числами та відмінками ( однина: учень, множина: учні; н.в. хто? що? учень; р.в. кого? чого? учня; д.в. кому? чому? учневі, учню; зн.в. кого? що? учня; ор. в. ким? чим? учнем; м.в. на кому? на чому? на/в учні, учневі; кл.в. не має питання, учню). Типи зв'язку слів у словосполученні: узгодження - слова в словосполученні узгоджуюются в роді, числі та відмінку; головним словом виступає іменник або будь яка інша частина мови у значенні іменника,а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (Їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день). керування - головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря). Прилягання - залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом; найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінитиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати). Іменники синоніми: Батьківщина - родина; Іменники антоніми: початок-кінець; Іменник у речені може виступати як підмет, присудок, обставина, доповненням. Сподіваюсь, чимось до
(Вот тебе начало,дальше пишешь любимого поэта и расписываешь немного о нем и о его произведениях).