Тарас сидів в Літньому саду. Пензлик у його руках вправно вимальовував пейзажі.
- Гарно малюєш - раптом промовив чоловічий голос.
- Дякую, пане - трохи нервово відповів Шевченко поглянувши на нього.
Через деякий час Тарас продовжив малювати.
- Хто тебе вчив так малювати? - раптом запитав незнайомець.
- Дяки- коротко відповів хлопець.
- Не може бути! В тебе є талант. А як тебе звати?
- Тарас Шевченко, а вас?
- Іван Сошенко - саме так і почалася їхня дружба. Ще не раз вони зустрічалися тут, у літньому саді.
-Привіт, підемо сьогодні на концерт? Добре розважимося
-Привіт Марино, не знаю що й відповісти. Я обіцяла до мамі з хатніми справами,але якщо для тебе це дуже важливо , то я можу відпроситися.
-Так, якщо не важко, то спробуй. Я зрозумію, якщо вона не дозволить,адже він розпочинається Дуже пізно.
до речі, у мене після завтра день народження і я тебе за в кафе. Там будуть майже всі наші однокласники.ми будемо гратися, танцювати та брати участь у різних конкурсах,буде дуже весело!
-Я залюбки приєднаюся до вас
