Объяснение:
Заголовок: Життя
План: 1.Історія.
2.Пам'ять .
3.Ми – частинка народу .
4.Праця .
Скорочений текст: Ми вивчаємо історію різних
держав. Проте, яку б країну не вивчали, які б захоплюючі історичні події не
відкривалися б перед нами, повинні пам'ятати завжди про історію свого народу.
Пам'ять — одна з найважливіших властивостей людини. Так, як не можна
забувати власного батька і матір,дім,так не можна забувати свій народ та його історію.
Ми — частинка народу.
Без всіх нас немає ні народу, ні історії.
Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких - так не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї
ми вийшли, до неї і прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови,
ні пам'яті, ні землі, ні роду. Пам'ятаймо про це!
Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. Людина завжди жила і
живее вірою та надією на краще. Але пам'ятаймо, що ніщо не приходить само
собою, як і не змінюється без людини.
Щоб житии краще — потрібно краще працювати. Це стосується всіх .Людська праця потребує знань. Знання здобуваються в
навчанні. Вчімось. Зробімо так, щоб день сьогоднішній став гордістю для
майбутнього.
Узимку в степу моторошно, особливо вночі. Срібними порошинками розсипається по снігу місячне сяйво, міниться усіма кольорами веселки білий килим, що огорнув собою степове безмежжя. Дзвінкою луною розходиться степом протяжливе вовче виття, сягає аж до холодних байдужих зірок. Не пощастить тій людині, яка опиниться вночі віч-на-віч із вовчою зграєю, справжньою володаркою степу.
Про все це розповідали мені материнські пісні. Потім образ рідної землі все частіше окреслювали мені художні твори. Вони малювали в моїй уяві буйний неприборканий Дніпро, його піняві хвилі, що з гуркотом котяться до берега. Вони розповіли мені про Запорізьку Січ — міцну, нездоланну фортецю наших славних лицарів, запорозьких козаків. Побачивя і могутні, велетенські церкви, на які багата наша славна Україна, що сяяли білизною та золотом. Побував я і на верхів'ях Карпатських гір, які сягають аж до небес. І в долинах, де скрізь розкидані, наче перлинки, українські хатинки, в яких завжди панує спокій та затишок.
Моя найзаповітніша мрія — побачити все це на власні очі, пуститися у мандри по своїй безмежній Україні, щоб перетворити картини рідної землі, які живуть у моїй уяві, на реальність.