Я не знаю як тобі до але ось що я придумала. Моя улюблена книга Я дуже люблю читати книжки.Читаючи книгу,я ніби мандрую з її героями у різноманітні світи-далекі і фантастичні,переживаю із ними захоплюючі пригоди цікаві,а іноді і небезпечні.Я дуже люблю читати енциклопедії вони розповідають мені про рослинний та тваринний світи нашої планети,про моря,океани,гори,будови Всесвіту. Також я дуже люблю читати вірші.Поети так уміло свої почуття,радісні та невеселі. Книга,на мою думку,є найкращим винаходом людей
Під впливом господарської діяльності людини змінюються природні ландшафти України. Для збереження унікальних і типових ландшафтів, рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, всього генофонду рослинності й тваринного світу для наступних поколінь в країні створено заповідні території в різних природних зонах. Природа – це національний скарб, і його Потрібно ретельно охороняти й раціонально використовувати. З цією метою в 1992 р. Верховною Радою України прийнято закон «Про природно-заповідний фонд України».Додатковий матеріал[1] Заповідник Асканія-Нова називають перлиною півдня України. Це єдиний у Європі масив заповідного ковилового степу. Тут у вільному і напіввільному стані можна побачити копитних, представників усіх континентів планети: коней Пржевальського, зебр,антилоп,оленів,яків та зубробізонів. Вчені Асканії-Нової працюють над виведенням нових продуктивних видів сільськогосподарських тварин. Саме тут було виведено, наприклад, асканійську тонкорунну вівцю й українську білу свиню. Загалом у Асканії-Новій одержано близько 90 видів гібридів ссавців, а також птахів. У заповіднику створено й чудовий дендропарк. Незважаючи на посушливий клімат цих районів, характерний для південної степової зони, парк має свій мікроклімат. Під прикриттям дібров і хвойних порід розкривають свої ніжні квіти конвалії, галявини вкриті барвінком, фіалками. Скрізь великими куртинами розкидані різноколірні бузки, сніжно-білий жасмин та безліч інших трав'янистих і чагарникових квіткових рослин.
От і виросла їм на втіху. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорненька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, а між ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані. Коли було заговорить, то усе так звичайно, розумно, так неначе сопілочка заграє стиха, що тільки б її й слухав; а як усміхнеться та очицями поведе, а сама зачервоніється, так от неначе шовковою хусткою обітре смачнії уста. Коси в неї, як смоль, чорні та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушка за дрібушку, та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть порозпуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли не більш, а на шиї ... Та й шия ж білесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана. Поверх такої-то шиї на чорній бархатці ... і у кольці зверху камінець червоненький так і сяє!.. Сорочка на ній білесенька, тоненька, сама пряла і пишнії рукава сама вишивала червоними нитками. ... Запаска шовкова, хусточка з пояса мережована і з вишитими орлами ..., панчішки сині, суконні і червоні черевички. От така як вийде, та що і твоя панночка.
