Правда ж, ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла? Але вже стукає в віконце опалим листям і стиглими горіхами золота осінь. Вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а прямо біля самого ганку – велика калюжа. Які гарні, які життєдайні ці дощі після виснажливої літньої спеки! Як радує блакить небес, як знову починає зеленіти трава і радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі!
Дивися, як красиво, як казково кращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані шати. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку падають і з тихим шерехом лягає різнокольорове листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Стоїш як заворожений, а скажений вітер несе бурштинове листя у веселому танку.
Пізньої осені, насправді, природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява. У небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, високі темні ялини відбиваються в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.
Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Полетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. Зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози. Вони харчуються їх насінням і плодами, яскраво-червоними ягодами горобини та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.
А у селянина хіба мало справ восени? Дуже багато. Насамперед треба прибрати з полів урожай, та укрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще треба заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю і полювання. Треба запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Бачиш, друже, як помітно скоротився день у жовтні? Сутінки починаються вже о п'ятій годині дня. Осінні вечори холодні, вони часто бувають сльотавими або навіть морозними. У такий вечір особливо гостро відчуваєш жалість і співчуття до бездомних людей і тварин, і хочеться всім до нагодувати, обігріти. Так добре під надійним дахом свого будинку, і так не хочеться залишати теплу затишну кімнату! Наллєш собі чашку гарячого чайку, а мама вже напекла миску свіжих пончиків. Раптом дзвінок, і на порозі улюблений друг. Як кажуть, чого ще треба людині!?
Взимку вони живляться рибкою, що не реагує на крижаний панцир і не спливає з звичайних місць проживання (плотва, йорж, уклейка).
Окунь виходить на полювання взимку в сутінковий і денний час, щука - в сутінки, судак - в глибокі сутінки.
Дуже любить зиму минь, який спить влітку. Взимку його активність підвищується. Він добре відгодовується й розмножується.
Риби дрібних водойм на зиму зариваються в мул. Коли процес обледененеія досягає дня вони стають бранцями "крижаної в'язниці". Але при цьому вони не гинуть, а в замерзлому стані доживають до весни, знову відтають, починають відгодовуватися і розмножуватися.
Ось так по-різному зимують риби.
. До маминого дня народження ми з бабусею вирішили підготувати для неї сюрприз. У новенький ящик насипали придбаного в магазині «Садівник» ґрунту й висадили розсаду айстр сорту «Міледі». Майбутню «клумбу» прилаштували на кухонному підвіконні, адже там завжди сонячно. Знаєте, що було найважче? Не допустити, щоб мама ту розсаду побачила. Коли мама прямувала до кухні, брат Сергійко відволікав її увагу розмовами, а я у цю мить героїчно затуляла підвіконня собою.
Бабуся справно поливала зелені кущики, а ми з братом раз на тиждень «підгодовували» їх мінеральними добривами. Як ми переживали, щоб квіти не захворіли на свої квіткові недуги! Скільки книжок про рослини прочитали!
Яка це була радість — подарувати мамі квіти не куплені, а вирощені й випещені власними рукам