Я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю ну просто я не знаю потому что я не знаю потому что не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потом ты не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю потому что я не знаю я не знаю что это такое потому что я не знаю если бы я знала что это такое Я бы знал что такое на их знаешь что это такое
ответ: В усі часи у родині без хліба не можна було жити. Найголовніше на столі — хліб. Хліб та сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Раз на тиждень господиня випікала хліб у жіночий день — п'ятницю.
Хлібна діжка — це родинний оберіг. її не годилось використовувати з іншою метою, окрім свого прямого призначення.
Руками легко виплескували круглу хлібину, клали її на рушник, потім на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном і лише тоді на нього переносили хлібину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печі, потім піч затуляли заслінкою.
Про все це мені розповідала моя бабуся, яка мешкає в селі на Полтавщині.
Зараз жінки не випікають хліб, бо можна його купити у будь-якому магазині. Але уявити собі хоч один день без хліба неможливо. Він потрібний і на сніданок, і на обід, і на вечерю, і на святковому столі.
