Як би там не говорили, але багато в чому сама людина все таки визначає свою долю тоді коли вона все ж може вибирати. Але ж часто буває що з нами стається банальна випадковість яка вирішує все за нас.Доля людини у великій мірі залежить від того як вона мислить і який в неї характер.Що судилося, те зміниш. У кожному житті людини є свій сенс і їй визначено пройти певні випробування і повороти долі. Але якщо у людини сильна воля, то вона змінить те, що визначено і справиться з усіма зовнішніми перепонами на шляху до того, що вона хоче. У кого сильна воля - буде творити свою долю.Той, у кого слабка воля, не може бути творцем своєї долі - він підкоряється обставинам та іншим людям, які його долю і формують. Тільки вольова людина може взяти долю в свої руки, і сама визначати свій шлях, а не по течії. Можу навести приклад з літератури. Як писав Т. Г. Шевченко: "У кожного своя доля і свій шлях широкий..." . Цим він хотів сказати,що людина творить свою долю , а доля її шлях.Також доля залежить від характеру людини. Наприклад як у пісні Короля і Шута "Два друга и розбійники" один хлопець сказав що здробить все, що завгодно тільки щоб вони не вбивали його. Отаман зграї сказав вбити свого друга , на що він погодився і в той же момент встромив у серце друга клинок. Ось так можуть робити люди із слабким характером, хоча він міг і не підкорятися наказу, а разом з другом відбитися від тієї зграї розбійників, або хоча би втекти. На завершення свого роздуму підсумую: я аж ніяк не стверджую, що треба опускати руки, якраз навпаки, боротись потрібно до останнього. От тільки коли настає те "останнє", не варто товкти головою в стіну, натомість куди краще впасти в теплі обійми старої-доброї долі.
1. На порозі ми почуши шорох, сховалися, притихли. 2. Зима наступає: перші морози вже сковують землю. 3. Борітеся -- поберете. 4. З'явилося сонечко; ми вже не маємо сил ховатися; прийшов час воходити на вулицю. 5. По одягу зустрічають -- по характеру проводжають. 6. Глянеш - душа радіє. 7. Як красиво скрізь: дерева вкрилися пахучими квітками, а пташки зграями повертаються у рідні краї. 8. Загуркотів мотор, завили собаки, безліч зірок вкрила небо. 9. Хочеш -- бери. 10. Ніщо не віщувало біди: скрізь було спокійно.
Чому слід дорожити дружбою На світі не так багато речей, які є вічними. Адже золото, коштовні прикраси, вишуканий одяг, дорогі автомобілі, великі будинки - все це цінності несправжні, тимчасові. З часом вони знецінюються, ламаються, псуються, перестають бути модними. А от серед вічних, справжніх цінностей можна назвати три речі. Це віра, любов та дружба. "Справжній друг - то найбільший скарб", "вірний друг пізнається в біді" - як часто ми з вами чуємо ці прислів*я, але як рідко замислюємся над їх справжнім значенням. В сьогоднішній час дуже важко знайти справжнього друга. Так, у кожного з нас є багато друзів, яких я називаю метелики-одноденки. Вони готові піти з вами в кіно чи кафе, до потратити гроші у модних бутіках, посміятися над жартом. Але ці друзі ніколи не підтримають вас у скрутну годину. Навіщо їм друг, якому треба до якого потрібно втішати, тратячи свій час? Вони краще підуть з іншими, везучими друзями у кіно. А невдахи їх не цікавлять. А от справжній друг ніколи не залишить вас у біді. Щоб не сталося, яке б лихо не постукало у ваші двері, друг зажди буде поруч, завжди буде готовий до підтримати, розрадити. Він готовий пожертвувати своїм часом, грошима і, навіть, життям заради вас. Ось це і є та сама справжня дружба, яка є вічною і найдорожчою річчю в житті. І тому її, як вельми цінну річ, треба берегти і дорожити нею.
Цим він хотів сказати,що людина творить свою долю , а доля її шлях.Також доля залежить від характеру людини. Наприклад як у пісні Короля і Шута "Два друга и розбійники" один хлопець сказав що здробить все, що завгодно тільки щоб вони не вбивали його. Отаман зграї сказав вбити свого друга , на що він погодився і в той же момент встромив у серце друга клинок. Ось так можуть робити люди із слабким характером, хоча він міг і не підкорятися наказу, а разом з другом відбитися від тієї зграї розбійників, або хоча би втекти.
На завершення свого роздуму підсумую: я аж ніяк не стверджую, що треба опускати руки, якраз навпаки, боротись потрібно до останнього. От тільки коли настає те "останнє", не варто товкти головою в стіну, натомість куди краще впасти в теплі обійми старої-доброї долі.