Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...
- Привіт, Оленко!
- Привіт, Катю!
напиши там як справи і таке шось..
потім починай:
- ТИ вже думала над тим, ким хочеш стати в майбутньому?
- Так, останній час, я часто про це думаю. А ти?
- Звичайно, я вже обираю професію, оскільки скоро я закінчую школу і мені треба вирішувати свій життєвий шлях.
- І які в тебе варінти? Ким хочеш стати? Що робиш длядосягнення мети?
- Я почала дуже сумлінно вчити іноземні мови, моя мрія стати перекладачем.
- Це похвально, вивчення іноземних мов займає багато часу та терпіння
- Згодна з тобою. А яка твоя майбутня професія?
- Моя мама працю лікарем вже протягом 20 років, тож я хочу продовжити сімейну традицію.