Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим.
- Здравствуй, Петя!
- Тамара Ивановна, а нужно ли учить украинский, если я не хочу, то как быть?
-Видишь ли Петя, если ты не хочешь учить то конечно может это и не надо, но вдруг он тебе пригодиться в жизни!! Ты уж подумай надо тебе это или нет!? А теперь пойдём на урок звонок уже был!
- Хорошо Тамара Ивановна, я подумаю обязательно.