Весна - дуже гарна пора рока, повертаються птахи з вирію, тане сніг.
Десь неподалік закувала зозуля, а он у молодій зеленій траві вовтузяться шпаки. На клумбах, оточених свіжовибіленим бордюром, починають розкривати чарівні бутони тюльпани, півники, тя інші весняні красені. Майже безхмарне сьогодні небо потроху вкривається багрянцем. Весняного вечора, можливо почути, як виє вітер, і хитаються тонкі гілки дерев.
Потроху холодає, під одяг пробирається морозець, і починає щипати шкіру. Я поспішаю повернутися додому. Перед самими дверима кидаю прощальний погляд на весняний пейзаж. І тут я розумію, що який всеж таки прекрасний вечір
А) Вступити до інституту, зайняти перше місце на олімпіаді, одержати спеціальність викладача з французької мови, вступити на курси з інформатики, працювати на посаді фельдшера-лаборанта, навчатися на юридичному факультеті за спеціальністю, моя сім'я складається з чотирьох осіб: я, мати, батько, брат, я вивчаю мову програмування
Б) У 2008 році я вступив до Національного Авіаційного Університету, де навчаюся до теперішнього часу. У 2009 році вступив до Київського національного університету на економічний факультет, зараз я є студентом 1 курсу. На протязі 2004-2009 років навчався на юридичному факультеті університету, який успішно закінчив.
"Тарас Бульба" автор Микола Гоголь: Степ що далі, то все кращав. Тоді увесь наш південь, увесь той простір аж до самого Чорного моря був неторканою зеленою пустелею. Ніколи плуг не переходив незмірними хвилями диких рослин. Самі лише коні, ховаючись у них, мов у лісі, витолочували їх. Нічого в природі не могло бути кращого за степ. Уся поверхня землі була немов зелено-золотий океан, по якому бризнули мільйони різнобарвних квіток. Крізь тонкі та високі стебла трави пробивалися блакитні, сині й фіялкові волошки; жовтий дрок стримів своєю пірамідальною верхівкою; біла кашка своїми шапками-парасольками рябіла на поверхні; занесений бо-зна звідки колос пшениці наливався в гущавині. При тонкому їхньому корінні нишпорили куріпки, повитягавши шийки. Повітря було повне всякого пташиного співу та свисту. В небі нерухомо стояли шуліки, розгорнувши свої крила і втупивши очі в траву. Ґелґіт диких гусей, що сунули стороною, відлунював бо-зна в якому далекому озері. З трави рівним помахом крил підіймалася чайка і, розкошуючи, купалась у синіх повітряних хвилях. Ось вона щезла у високості і тільки мріє чорною цяткою. Ось вона перекинулася на крилах і блиснула на сонці... Степи, степи! Які ж бо ви з біса гарні!..
Десь неподалік закувала зозуля, а он у молодій зеленій траві вовтузяться шпаки. На клумбах, оточених свіжовибіленим бордюром, починають розкривати чарівні бутони тюльпани, півники, тя інші весняні красені. Майже безхмарне сьогодні небо потроху вкривається багрянцем. Весняного вечора, можливо почути, як виє вітер, і хитаються тонкі гілки дерев.
Потроху холодає, під одяг пробирається морозець, і починає щипати шкіру. Я поспішаю повернутися додому. Перед самими дверима кидаю прощальний погляд на весняний пейзаж. І тут я розумію, що який всеж таки прекрасний вечір