- Так, ти йдеш по книгу, ви - по рюкзак - він у мене страшенно важкий! - а ми йдемо по їжу і покривало! - так муштрувала на пікніку друзів Надійка. - Ви і ми - неоднакові, отже, нема чого липнути! Не підемо ми з вами футбол грати! - відбивався від "Олспотів" "Рух". - Н... Я не знаю. Я ще "Полліанни" не прочитала, - зам'ялась Іра.
Привіт.Хоча ти зараз коло мене в кімнаті,читаєш книжку,я пишу тобі листа,ніби ти на відстані від мене.Насправді так...я не маю часу з тобою поговорити,а коли й маю,ти зайнята.Ти моя сестра,ялеми не дуже схожі. Пам*ятаєш,як ми сиділи в літку у саду,і уявляли себе принцесами,поки ці думки не розвіє мамин клик,який не можна було зрівняти з будь-яким іншим. ...ми були такі малі... .Пам*ятаєш,як ми грілись під теплим дощем,який грався з нами,поки його не злякає суворий вигляд бабусі,яка сварилась,бо переживала,щоб ми не захворіли,а коли ми хворіли,то хворіли одночасно,бо разом встрявали в проблеми.
- Ви і ми - неоднакові, отже, нема чого липнути! Не підемо ми з вами футбол грати! - відбивався від "Олспотів" "Рух".
- Н... Я не знаю. Я ще "Полліанни" не прочитала, - зам'ялась Іра.