- привіт, женю!
- добридень, романе! а чого це твоєї сестри не видно?
- так леся ж поїхала навчатися до франції . ти хіба не чув?
- як це – поїхала? а як її туди взяли?
- взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. а потім поїхала!
- і скільки вам це коштує?
- та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у франції? вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. це така программа є для студентів.
- просто якась фантистика! так вона у парижі живе зараз?
- так, вже два місяці. на новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.
- а яку професію вона там обрала?
- поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.
- сумує за домівкою?
- так, звичайно. каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…
Україна – це моя батьківщина, з нею поєднане моє життя.
По-перше, тут народився, виріс та пішов до школи. По-друге, це край моєї рідної оселі. Адже тут живе моя родина, друзі, знайомі – усі вони дорогі моєму серцю люди. По-третє, гарні традиції захоплюють мене. Їх шаную та люблю. По-четверте, з Україною тісно пов’язана моя рідна мова, яку я вивчаю. По-п’яте задушевна українська пісня не може залишити нікого байдужим.
Україна багато значить для мене, школяра.
