Яке ж саме буде моє місто через 100 років? На це запитання дуже складно відповісти. Ще років 100 назад люди мріяли, що будуть машини, які будуть літати. А дзуцьки! Зараз звичайнісінькі автомобілі. Зараз для нашої планети складний час. Несправедлива політика, бескінечні війни. А що буде далі? Я мрію, що через 100 років на нашій планеті був мир та спокій! Була нова ера технологій. Але не в якому випадку не військові знаряддя! Я просто хочу вірити у те що зараз неможливе. Що зараз коїться? Це хаос! Тому ми, нове покоління, повинні врятувати нашу планету від великого хаосу, щоб наші внуки та правнуки подякували нам.
Ці слова відомої української поетеси Ліни Костенко стали своєрідним девізом у виховній роботі з учнями загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16 міста Чернівців, формуванні в них загальнолюдських цінностей, в тому числі, почуття милосердя, доброти. В його основі – бажання робити добро.
Усвідомлюючи, що вже час від слів переходити до конкретної справи, учні школи вирішили діяти. За ініціативи президента шкільної держави, учня 10 класу Перепічки Мирослава та його заступника Семенович Христини, при підтримці батьків, вчителів учнівською громадою був організований збір коштів для проведення благодійної акції на до дітям, які перебувають в дитячому будинку «Ромашка» с. Оршівці Кіцманського району Чернівецької області.
Зрозуміло, що діти потребують не тільки матеріальної до Для них важливим є живе спілкування, позитивні емоції, відчуття того, що вони комусь потрібні. Тому учні та вчителі школи підготували концертно-розважальну програму під назвою «Промінчики добра». Очі вихованців світилися від радості, діти із задоволенням слухали пісні, брали участь у розвагах та іграх; щиро, довірливо спілкувались з гостями, ділилися своїми враженнями, мріями. Промінчики добра, які подарували учні школи діткам, зігріли їхні душі.
Саме такі акції сприяють формуванню морально-етичних цінностей, збагачують духовний світ людини, виховують людські почуття та якості.
Виберіть головні речення якщо не хочеш довго писати
Дуже цікаво було побачити народний одяг, чудові вишивані сорочки, рушники, яскраву українську кераміку, вироби з дерева, наприклад меблі, або скриню з вирізаними орнаментами. Козацькі шаблі, люльки, пістолети — все це хотілося потримати в руках.
В музеї багато документів, книг, які розповідають про історію України і історію нашого рідного міста. Виявилось, що навіть назви старих вулиць міста мають своє походження і свою історію.
Всі ми були дуже задоволені екскурсією і відчули свій зв'язок з багатьма поколіннями людей, що жили упродовж століть на нашій рідній землі і створювали її красу.