Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого. Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни. Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів. Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим). Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади. Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля. Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу. Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
Сенс життя людиниУ чому полягає сенс життя людини? З якою метою і навіщо людина прийшла на цю землю? Століттями люди намагаються знайти відповідь на ці питання. Багато філософів пишуть праці, розмірковую про роль людини на цій землі.З точки зору християн, Бог створив людей для того, щоб вони любили один одного, підтримували гармонію на землі. Але, на жаль, люди погано виконують цю задачу. Вони ведуть війни між собою, знищують один одного. Для багатьох сенс життя полягає в тому, щоб мати владу над іншими.Наше життя і так коротке, чи варто його використовувати для того, щоб віднімати життя у решти людей, хіба в цьому полягає сенс життя. Звичайно немає. Людина повинна насолоджуватися кожним днем, розуміти, що життя це найдорогоцінніший подарунок, і його потрібно цінувати. Потрібно цінувати не тільки своє життя, а й життя інших людей.Кожна тварина, кожна комаха, кожна рослина хоче жити. Чому тоді людина іноді не хоче жити? Деякі люди здійснюють самогубство, вони добровільно йдуть з життя. Що змушує людей зробити такий вчинок? Швидше за все слабкість духу. Коли людина слабка духом, вона не може впоратися з проблемами, які на неї навалились. Життя потрібно любити, і одночасно розуміти, що воно не так легке, але тим не менш прекрасне.
Розібрати слова за будовою необхідно так: сад ⇒ сад - корінь, основа. Закінчення нульове. садок ⇒ сад - корінь, ок - суфікс, закінчення нульове, основа садок. кущ ⇒ кущ - корінь, закінчення нульове, кущ основа. кущик ⇒ кущ - корінь, ик - суфікс, закінчення нульове, кущик - основа. хліб ⇒ хліб - корінь, закінчення нульове, основа - хліб. хлібець ⇒ хліб - корінь, ець - суфікс, закінчення нульове, основа - хлібець. мир ⇒ мир- корінь, закінчення нульове, основа - мир. мирний ⇒ мир - корінь, н - суфікс, ий - закінчення, мирн- основа. хмарний ⇒ хмар - корінь, н - суфкс, ий - закінчення, хмарн- основа. безхмарний⇒ без - префікс, хмар - корінь, н - суфкс, ий - закінчення, безхмарн- основа. учитель⇒ уч - корінь, и, тель - суфікси, закінчення нульове, учитель основа. учителька ⇒уч - корінь, и, тель, к - суфікси, а закінчення, основа - учительк.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.