Книга Д. р. Кіплінга "Мауглі" - мудра і повчальна казка. Дивовижна історія маленького хлопчика, вихованого вовками, розкриває споконвічні закони природи, примушує задуматися над цінностями людського життя.
Людський дитинча, опинившись в джунглях, не загинув, тому що знайшов вірних і надійних друзів. Друзі ці-звірі. Але Кіплінг не наділяє їх рисами людей, як це буває в народних казках. Всі вони-мислячі істоти і діють в залежності від обставин відповідно до законів природи.
Разом з Мауглі ми пізнаємо закони джунглів і розуміємо, що вони багато в чому корисні і людям. Наприклад, вбивати звірів можна лише заради харчування , поважати закони кожного суспільства (зграї), поважати того, кого зустрінеш на стежці в джунглях, рахуватися з наукою більш мудрих.
Казка вчить нас бути вірними в Дружбі, сміливими і чесними, поважати тих, хто дав життя і виховав. А ще дає можливість зрозуміти, що природа — будинок людини, тому його потрібно берегти, намагатися жити в злагоді з навколишнім світом.
ответ: Чимало в світі є казок, дійовими особами в яких виступають звірі – особливо це стосується казок народних. А от серед літературних – не так вже й багато. Але “Мауглі” – одна з тих літературних казок, які знають практично всі діти у всьому світі. І люблять по-справжньому. Книга Д. Р. Кіплінґа “Мауглі” – мудра і повчальна казка. Дивовижна історія маленького хлопчика, вихованого вовками, розкриває споконвічні закони природи, примушує замислитися над цінностями людського життя.
Людське дитинча, опинившись у джунглях, не загинуло, бо знайшло вірних і надійних друзів. Друзі ці – звірі. Але Кіплінґ не наділяє їх рисами людей, як це буває в народних казках. Усі вони – мислячі істоти і діють залежно від обставин відповідно до законів природи.
Найбільше захоплення у всіх маленьких читачів викликає з часом саме Мауглі. Він, який все дитинство та юність прожив життям вільного вовка – таки стає справжньою людиною. Людиною чесною, сміливою, розумною, благородною – здатною на безстрашні вчинки, на щиру любов та жертовність. Крім того, є ще один цікавий момент. Мауглі – людина, і він перемагає. Мені здається, що, з огляду на сьогодення, ця казка має викликати абсолютно певну думку. А саме – що людина, як найсильніша істота в світі, відповідає за цей світ.
Тому й пропоную вам таке проблемне питання:
«Протиставлення світу джунглів і світу людей», на яке ми дамо відповідь, познайомившись з казкою «Мауглі» протягом кількох уроків. А про популярність цієї казки свідчить те, що вона виходить із друку великим тиражем, різними мовами, приваблює своєю актуальністю у вирішенні багатьох питань.
Його охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка, він не міг іти далі: неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч дороги громадилися вершини, які здавалися стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі, яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він зійшов з дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що заздрили й зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання, участь у боях, робота в газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три слова:
— Хочу стати режисером!