Третьокласник
«А в якому ж ти класі?.. От збіг! І моя Шурка в третьому»
Любив пограти у футбол
«А Шурко хотів сидіти поруч з Сєвкою, або з Толею, або ж з кимось зі своїх друзів-футболістів».
«Він подумав, що тепер лікарі, напевне, надовго заборонять йому грати у футбол. З жалю до самого себе Шурко тихо заплакав».
«Лежи спокійно, то згодом зможеш знову грати в футбол».
Галасливий, недисциплінований
«Не треба було йому в перший день так галасувати, хвилюватися і розмахувати руками».
«Та Шурко не вгамовувався».
«Шурко найбільш недисциплінований у класі і тому мусить весь час бути в неї перед очима».
Сердитий
«Це було просто нестерпно. Покличе його хто-небудь — неодмінно вона відгукнеться, її кличуть — він біжить».
Несправедливий, ображає дівчинку, робить шкоду
«І потихеньку Шурко став мучити Шуру. Засуне її підручник куди-небудь під парту, і вона потім усю перерву шукає його».
Прозиває дівчинку, задеркуватий
Відтоді Шурко став називати Шуру «Айболитькою».
Недолюблює лікарів, боїться лікування
«Шурко терпіти не міг лікарів».
«І досі мурашки пробігають у нього по спині, коли він згадує про бормашину».
«Отож лікарі для Шурка були найнеприємніші люди на світі».
«У школі Ольга Борисівна одразу помітила, що Шурко занедужав, але він сказав, що в нього «просто поганий настрій»».
«От якби всі лікарі були такі... добрі. їх ніхто б не боявся».
Любить активність, рух
«Опустився на подушку і глибоко зітхнув. І хоча все найстрашніше було вже позаду, Шуркові чомусь раптом стало дуже сумно і тужливо».
Розгублений, здивований
«Хлопчик від несподіванки здригнувся, повернув голову і оторопів. Край ліжка стояла Шура».
Мало терпіння до навчання
«Шуркові набридло читати книжку, яку передала йому мама, і він дивився у вікно».
«На підвіконні стрибали і голосно цвірінькали горобці. Шурко з цікавістю стежив за ними».
Радісний, щасливий з друзями, оцінив силу дружби
«Шурко навіть голосно засміявся від радості. Як добре мати хороших, вірних друзів!».
«Вони обернулися разом, як по команді, не знаючи, кого з них кличуть. Потім подивилися одне на одного і... засміялися, дружно і весело».
Цитатна характеристика Шури.
Третьокласниця
«І моя Шурка в третьому».
Мовчазна, смішна
«А поруч нього мовчазне дівчисько в окулярах».
«У великому дорослому халаті, з закоченими рукавами, — ще більш смішна й незграбна ніж завжди».
Старанна
«Просто зошит з чистописання, а не людина!»
Не жаліється на Шурка
«Але — дивна річ — Шура ніколи не скаржилась на нього вчительці».
Терпляча, неконфліктна
«Тільки зниже плечима, відвернеться і промовчить».
«Відтоді Шурко став називати Шуру «Айболитькою». Але вона так само не звертала на це ніякої уваги».
Тиха, соромлива
«А я... лікарем, — тихо і засоромлено проказала Шура».
Добра, милосердна, доброзичлива
«Ну, бувай, видужуй».
Схвильована, співчутлива, чуйна
«Знаєш, ми всі в класі так переживали, так переживали, коли взнали, що в тебе апендицитна операція... — Шура говорила швидко-швидко, ковтаючи слова і хвилюючись»
Рішуча
«Вона зовсім не була схожа на ту мовчазну старанну шкільну Шуру».
«А то, коли вона взнає, що я була, вона мені дасть».
Догадлива
«А я відразу здогадалась, що ти тут. Адже це лікарня «швидкої до
Товариська
«Ач ти яка! Молодець! Оце товариш! Ти з нею давно дружиш? — спитав Шурків сусіда, лисий чоловік з чорними кошлатими бровами».
«На підвіконня лягли дві руки, потім показалась зелена фетрова шапочка, окуляри, і хлопчик впізнав... Шуру».
«Потім подивилися одне на одного і... засміялися, дружно і весело».
«Ми про тебе все знаємо від Шурки Лебедєвої».
Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.
А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.
Весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. І люди на вулицях також змінюються. Вони яскраво одягнені, більше гуляють, навіть усміхаються частіше, мабуть, тому що погода радує теплом, світить ласкаве сонце, а головне – не треба одягати важкий одяг і взуття. Весна завжди надихає митців на створення художніх шедеврів. Як добре, що зараз кожен може взяти цифрову камеру та зробити свої чудові знімки весняної краси. Але найголовніше – зберігати весняний настрій у душі цілий рік!