Моя улюблена праця
Я дуже люблю допомагати дядькові Івану у його клініці. Дядько Іван – ветеринар, він лікує різних звірів, птахів та плазунів. Я дуже люблю тварин, і, коли виросту, неодмінно стану ветеринаром.
Допомагати дядькові Івану дуже цікаво. Мало хто може похвалитися, що знімав стару шкіру з триметрового боа-констріктора або рівняв напильником кігті тигра. А я це робив! Дядька тоді до зоопарку викликали, і я був за помічника. У дядька Івана завжди багато роботи, і він вдячний за будь-яку до Коли я йому допомагаю, я дізнаюся багато цікавого про тварин. А ще я люблю читати твори Джеймса Херіота – знаменитого англійського ветеринарного лікаря та письменника.
всі ми різні, в кожного з час є свої особливості, своє бачення навколишнього світу, свій характер. деякі його властивості нам з материнським молоком. більшість інших ми формуємо протягом життя. добро і зло, ненависть і поблажливість, людяність і жорстокість борються в душі кожної людини. але що випустити на волю вирішуємо тільки ми.
мені здається, що свідомість людини, наче губка всмоктує все, що з нами стається. і особливо чітко нам запам’ятовуються моменти, коли з нами вчинили не так, як би нам того хотілося. з іншого боку, всі приємні моменти, хороші приклади з людського життя також закарбовуються в нашій пам’яті. і ось той між першим і другим, мені здається, і є характером людини. він може бути спокійним, лагідним, якщо людина позитивно дивиться на світ, якщо нормально сприймає всі життєві труднощі, якщо вміє знайти вихід навіть з найтемніших куточків лабіринту. якщо ж людині на долю випадало багато випробувань і вона почала вороже сприймати оточуючих, то, звичайно, характер в такої людини, як то кажуть в народі, не мед. озлобленість, високомірність, байдужість, – це тільки кілька негативних рис характеру таких людей.
але ж ми самі творимо свій характер. так, безперечно, всі життєві перепетії на ньому свої відбитки. но тільки він нас самих залежить яким він буде. наш характер, наше світосприйняття творить наше життя, нашу долю. тому ні в якому разі не можна допускати, аби якісь життєві негаразди вплинули на наше подальше відношення до життя. адже воно одне. і лише від нас залежить яким воно буде.