Якось зустрілись дві цифри: одна арабська, а друга римська. І тоді вони не могли зрозуміти, хто важливіше,і вирішили влаштуватись війну: Хто переможе, той і буде головною цифрою. Почали вони воювати таким чином: один хлопець використовував тільки арабські цифри, а інший тільки римські.Перший хлопець використовував римські щоб замінити такі слова, як "Перший, другий, третій...".
А арабські цифри використовував інший для нумерації. Наприклад Один, Два,Три...
І всі використовували для різних цілей, і усі вони виявилися корисними! Тоді вони вирішили не воювати більше. Замість цього вирішили змиритися з цим непорозумінням, і збудували собі Царства: арабська цифра збудувала собі царство, а римська собі.
І жили вони багато років, а головне, не воювали.
Зображена у вірші ідилія – весняний вечір, щаслива сім’я сідає до столу, нехай і небагатого, але головне, разом, напевне, і є тією солодкою поетовою мрією про дім, родину, кохану дружину, дітей. І гірка нота сумніву в тому, що колись це буде.
Вишневий сад – це найбільш поширений пісенний образ, з багатою, значущою символікою. Окраса обійстя, він манить несподіванками, прохолодою літнього дня. Сад буває ознакою маєтності, достойності. У вишневому саду копає козак криниченьку, сподіваючись на зустріч із коханою дівчиною, а та розраює тугу невимовну, шукаючи милого в уявних мандрах по світу. А бурлака у відомій бурлацькій пісні заповідає поховати себе у вишневому саду.
http://ukrtvory.ru/sadok-vishnevij-kolo-xati.html