1. Річка широка та глибока... – двоскладне, повне, непоширене, ускладнене однорідними присудками.Річка – підмет простий, виражений іменником – загальна назва, назва неістоти; іменник жіночого роду, І відміни, твердої групи, у називному відмінку однини. Широка – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини. Глибока – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини.
2. ...а вода синя та чиста... – двоскладне, повне, поширене, ускладнене однорідними присудками. Вода – підмет простий, виражений іменником – загальна назва, назва неістоти; іменник жіночого роду, І відміни, твердої групи, у називному відмінку однини. Синя – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини. Чиста – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду, у називному відмінку однини.
3. ...і котиться вона, виблискуючи та шумуючи – двоскладне, повне, поширене, ускладнене однорідними обставинами. ^ Вона – підмет простий, виражений особовим займенником, жіночого роду у називному відмінку однини. Котиться – простий дієслівний присудок, виражений дієсловом недоконаного виду, неперехідним, дійсного теперішнього часу, 3 особи однини, ІІ дієвідміни. Виблискуючи – обставина дії, виражена дієприслівником. Шумуючи – обставина дії, виражена дієприслівником.
Вот это наверно... Это правильно или не правильно, незнаю..
Объяснение:
Жила-была Весна. Уже пришло её время царствовать, но Зима никак не хотела уступать Весне дорогу. Долго шла Весна тайком, прячась от ветров и снегопадов, вьюг и метелей. Переступала тихонечко, незаметно, чтобы Зима её не видела, и не стала чинить препятствия. А то возьмёт да ненароком вышлет ей навстречу своё снежное войско.
Но всё сложилось удачно. Весна пришла и начала шлёпать по лужам.
— Ты зачем, Весна, гонишь талые снега?
— Чтобы разбудить природу, поторопить подснежники, выстелить полянки мягким, зелёным бархатом.
Подмигнула Весна солнышку – оно засветило ярче, помахала рукой небу – и небесная лазурь заиграла красками.
Но что это? Весна вдруг внезапно расстроилась. Она увидела берёзку, сломанную снегопадом. Подняла Весна березку, прислонила её к рядом стоящей липе, а место слома затянула потуже своим платочком.
Выздоравливай, берёзка! Грейся под лечебным солнышком, вдыхай свежий, весенний воздух.
А тебе, Весна, спасибо! За доброту, за тепло, за березку!
