І. Ходити - сходити;
писати - списати;
шити - зшити;
губити - згубити;
топтати - стоптати;
кидати - скидати;
ховати - сховати;
фантазувати - сфантазувати;
єднати - з'єднати;
сипати - зсипати;
чистити - зчистити;
брати - зібрати;
вести - звести;
косити - скосити;
штовхнути - зіштовхнути;
їсти - з'їсти;
хотіти - схотіти;
куштувати - скуштувати;
танцювати - станцювати;
грати - зіграти.
Вид дієслова у більшості слів змінюється (недоконаний - доконаний). Перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (словесна формула кафе «Птах») пишемо с-.
ІІ. У садку потрібно скосити траву і зчистити від піску доріжки біля альтанки. Андрійку, ти можеш до зібрати скошену траву і зсипати її у яму?
Діти, які вивчають "рідну мову" у школі, все ж таки не сприймають її як власне рідну. Вона може бути дуже близькою до тієї, якою вони послуговуються у дворі чи в сім'ї, але вона все-таки не є для них засобом повсякденного спілкування.
Говорити літературною мовою набагато важче, ніж спілкуватися тим сленгом, який ти постійно чуєш у навколишньому лінгвістичному оточенні. Тому вибір людини в питанні "чиста мова чи суржик" залежить насамперед від культури самої людини. І лише тоді, коли людина сама захоче користуватися вишуканою мовою, вона прагнутиме говорити літературно й уникатиме суржику.
Спілкування суржиком значно спотворює інформацію, оскільки мовець у цьому випадку може вживати слово в лише йому відомому значенні та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Отож порозумінню суржик не сприяє.
