ответ: 1. Супротивник, який розкриває ваші помилки, набагато корисніший, ніж друг, що приховує їх. [Супротивник, (який ...), друг], (що ...).
2. Коли папір з’явився на українських землях, сказати важко, бо через війни й пожежі мало старовинних документів збереглося. (Коли ...), [...], (бо ...).
3. Тільки коли ми досягаємо мети, ми вирішуємо, що шлях був правильний. (Тільки коли...), [...], (що ...).
4. Коли подме вітерець, зламана бадилина так поскрипує, наче дивовижна істота скімлить і легенько стукає зубами. (Коли ...), [...], (наче ...).
5. Із щедрівок, які взимку виспівувались, під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам Бог ходив. [... щедрівок, (які ...), ...], (що ...).
Объяснение:
❤️ дієприкметник
Объяснение:
Саша знов рано прокинувся, поснідав і пішов до школи. У школі знов нудні уроки, втомлені вчителя та дуже сонні однокласники, тільки ось Маша - сусідка по парті ніяк не може заспокоїтись. Грається зі своїми олівцем та ❤️почорнівшого від того ж олівця гумкою. Вирішив Сашко налякати Марійку, став за стільцем Маши та як крикнув. Машка в туж секунду як ❤️посивіла ❤️налякана бабуся почала щось бубніти собі під носа. Дзвінок. Почався перший урок. У кабінет заходить літня вчителька в білій сорочці
❤️позеленівшій від пюре з брокколі. Урок був нудним і не цікавим, захотіла Маша кинути літачок з ❤️помальованого листка з якогось зошита. Побачивши літачок ❤️розгнівана вчителька запрятала літаючий пристрій у шафу зі словами "-ВПРАВА 233!!". Маша засміялась я сказала Саші "-Якась вона
❤️знервована)" Після уроків, по дорозі додому, Сашко розглядував квітки, а точніше росу тільки ❤️пройшовшого дощу. Ось такий навчальний день!
Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони волохаті, неначе брудні, нависають над землею, а ми поглядаємо на небо, питаємо:
— Коли ж ти, сонечко любе, розтопиш весь сніг і сріблясті ручайки полинуть у річки, в яри?
Та ось повертаєшся з школи і мружиш очі від яскравого світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно доторкається до обличчя.
Це ж березень місяць прийшов — перший місяць весни! А чи ж розвісили ви шпаківні? Десь уже мчать до нас з далеких країв заклопотані, веселі шпаки. їм треба хатину, щоб вивести своїх діток. Спочатку з'являться самці, а через кілька днів і їхні подруги — самички. Так само прилітають по черзі й жайворонки та зяблики. Теж наші перші весняні гості.
Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах. Зяблики в лісах, гайках, парках, садах. Незабаром ми почуємо їхні гучні, веселі, весняні пісні. А які чисті голоси в пташок!
На ще вогких пагорках, на схилах, зацвіли наші перші весняні квіти — мати-й-мачуха. В неї квітки яскраво-жовті, ніби краплини вранішнього сонця. З-під торішнього листя соромливо виставить свою фіолетову квітку волохатий сон. Щоб не боятися нічного холоду, сон надів на себе цю пухнасту шубу.
Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю. Це вона чепуриться.
А по-справжньому сонце почне оживляти все після 21 березня, коли день дорівнює ночі. А далі дні почнуть збільшуватись, а ночі коротшати... Йде справжня весна, щоб враз перемогти зиму.