Усі названі слова вказують на джерело думки: а) як на мене, як на горе, як на гріх б) на мою думку, як кажуть, за словами в) як на зло, будь ласка, ясна річ г) бачиш, по-моєму, власне, отже д) зі свого боку, наприклад, на біду, бувало
1. Шура пристрасно допитувалась, чому Шовкун дивиться на неї. 2. Всі зачали гукати, що це розумна річ. 3. Кайдачиха тонким голосом гукала діточок полуднувать і наказала кликати батька. 4. Вродлива дівчина допитувалась козака, чому він зажурився. 5. Юрко не зводячи очей з дядька Степана палко переконував його, що він коли виросте стане садівником. 6. Ніби спалах електричного світла, його опекла думка, що від власного болю нікуди не втечеш. 7. Хтось колись був переконаний, що якщо не було на молоці, той не буде на сироватці. 8. Повертаючись із заслання Т.Г. Шевченко був переконаний (знав) , що жодна риса в його внутрішньому образі не змінилась 9. Оксана зізналась, що вони з Юрком приготували пісню для мами "Лебеді материнства" котру зараз виконають (заспівають).
Пам’ятаю, казала моя мати: «Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!» (О. Довженко). 2. «Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино! - промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого. - Все! Навіть наші серця» (О. Гончар). 3. «Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!» (І. Франка). 4. «Роби добро, - мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!» (Д. Павличко). 5. «Ніщо так не красить людину, як натхнення,» - подумала Ярослава (О. Гончар). 6. Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя» (Гр. Тютюнник). 7. «Чому звеліти власним почуттям: Лишіться! - не дозволено людині?» (М. Рильський). 8. «Яке то щастя дано людині! - заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. - Отакий світ!.. Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити!» (О. Гончар).
