Мова - це обличчя людини. Є навіть таке прислів'я:"Заговори, щоб я тебе побачив". Ми повинні грамотно писати і говорити. А найголовніше шануват та не цуратися своєї мови! Шевченко казав, що інші мови можна вивчити за кілька років, а свою мову потрібно вивчати все життя. Багато людей від'їжджають в інші країни, і забувають свою мову, свої традиції, та навіть свою рідну країну і батьків. Я хочу вірити, що цього небуде, але все ймовірно! Якщо б небуло мови, то люди б не могли передевати свої конкретні думки. Отож мова - це доля народу! Люди, любіть свою рідну мову!
Осінь. Вона тихо і непомітно піді йшла до нашого Дніпропетровську. Ми зразу відчули її прохолодний подих.Дерева стоять в тривожні задумі. Ось кремезні дуби , мов вартові. Осінь не торкнула їх своїм пензлем, але листя дуба якось по-особливому дзвенить, як бляшане. На березах ледь пожовкли листочки. Лиш ялини стоять пишні та зелені.Ми підійшли до нашої річки. Вода в ній темна. А по її холодному плесу, мов золоті кораблики, пливуть кленові листочки. Над річкою схилилась горобина. Жовті листочки весело тріпотіли на вітрі, а кетяги ягід ще жовті, бо не було морозу, від якого вони червоніють. Прощаємось з красою осіннього Дніпропетровська.Коли я повертаюсь до дому, під ногами шарудить килимок першого опалого листя. Хороше, урочисто, і трішечки казково.
