За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
Я живу на вулиці … . Вона знаходиться у великому місті. Обабіч вулиці піднімаються увись багатоповерхові будинки. Зовсім поруч знаходиться дитячий майданчик. Ми з радістю проводимо там свій вільний час. Біля будинків ростуть дерева, тому в теплу пору тут зелено і затишно. А ще на ній є моя рідна школа, куди я майже кожного дня ходжу на уроки. Мені подобається моя вулиця.
Моя вулиця має ім’я великої людини Андрея Шептицького. Митрополит був заможним, але все своє життя допомагав бідним та знедоленим. Вулиця є центральною у моєму невеликому місті. Її окрасою є парк. У центрі стоїть пам’ятник українському генію Тарасові Шевченку. Парк є чудовим місцем для відпочинку. Зовсім поруч знаходиться дитячий майданчик. Тут завжди багато дітей. Вздовж дороги розкинулися чепурні будинки, магазини, аптека та краєзнавчиймузей. Я пишаюся тим, що моя вулиця названа на честь відомої людини. Я живу на вулиці …. Вона пролягла у центрі міста. Тому по ній мчать автомобілі, а тротуарами ходить безліч людей. А ще на ній є моя рідна школа, багато магазинів, аптеки, готель. Хоч вона трохи шумна, але завжди чудово освітлена. Особливо гарна взимку на свята. Я вже звикла до моєї вулиці. Я живу на вулиці …. Моє село невелике, тому має лише одну вулицю. На ній живуть мої родичі, сусіди. Обабіч вулиці розкинулись гарно доглянуті будинки, городи з рівними грядками, садки з багатьма фруктовими деревами. У селі живуть працьовиті люди. Середина вулиці пролягає через центр, де на постаменті велично стоїть наш Великий Кобзар. Поряд розміщені три магазини, ресторан, будинок молоді. Часто можна побачити велосипедистів, адже мешканці нашого села полюбляють цей вид транспорту. По дорозі мчать машини. Я люблю своє село, свою вулицю.
Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та просто гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів гати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів.
Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає по підвіконнями весняна крапель. Швидко підсихають калюжі на асфальті, а земля вкривається зеленим килимом свіжої трави. День став довшим, теплішим, більш сонячним. Віє південний вітер та гонить по небу білокрилі хмари, і тоді їхні великі тіні швидко біжать по землі. Звідусіль чується спів і метушня птахів, які взялися за будівництво своїх осель високо на деревах або під стріхами дахів.
З кожною хвилиною світ довкола змінюється на очах, зігріта сонцем природа оживає та розквітає. Тепло весняного дня розбудило родючі сили землі. То тут, то там у траві запалюються вогники ранніх весняних квітів - пролісків, фіалок, кульбабок. Набряклі бруньки на деревах і кущах готові перетворитися на молоде листя. Важко вірити. Що ще зовсім недавно земля спала під товстою ковдрою зі снігу